Вірші про маленьких непосид. Вікторія Стасів

Маленький хитрун

Поки бабця міцно спить,
Телевізор гомонить.
Дивиться його онук,
Збільшує для себе звук.

Бо, як бабця тільки встане,
Він дивитись перестане.
“Телевізор дуже шкодить”,-
Бабця так завжди говорить –

І на зір також впливає,
Зовсім користі не має.
Тож, як бабця встане вмить,
Внук прикинеться, що спить.

Складає кубики Тарас

Маленький Тарасик
Кубики складає
І слова чудові
До них підбирає.

Тут небо, тут діти
І квіти довкола,
І сонце, і вітер,
Дорога і школа.

Маленька майстриня

В’яжу, в’яжу рукавички,
Для маленької сестрички.
Шию, шию для Мартусі
Гарну ляльку в капелюсі.

А для братика малого
Коня ліплю, мов живого,
Будуть раді малюки,
Будуть гратись залюбки.

Маринка і Котик

Котик попросив Маринку:

Дай, будь ласка, мандаринку.
А Маринці смішно стало:

-Ти їсиш завжди лиш сало.

Хіба того тобі мало?
Хіба фрукти кращі сала?
Ти полюєш на мишей –
Мандаринки для людей.

Босоніжки

Маю я на каблучках
Гарні босоніжки
І сьогодні це взуття
Одягну на ніжки.

Руки в боки покладу,
Зроблю два стрибочки,
Та не зручно танцювати
У взутті таночки.

Я зніму на каблучках
Свої босоніжки:
Ох і добре затанцюють
Мої босі ніжки!

Сон приходить до усіх

За віконцем темна нічка
В хату заглядає,
Закриває Алла вічка
І на сон чекає.

Чисті іграшки, охайні,
Перед сном помиті.
Алла каші наварила,
Щоб були всі ситі.

На поличці спить наш котик
Й зайчики сіренькі.
Простягнула руку нічка:
“Спіть, мої маленькі!”

Поділіться з друзями:

FacebookViberTelegramMessengerSkypeEmailTwitterShare
  • Час читання:2 хв. читання