Вірші про дружбу українською мовою.
Буває все. Анатолій Костецький
На світі —
все буває:
і сніг, і дощ, і вітер.
Буває злива навіть
тоді,
як сонце світить.Бува,
що втратять колір
всі квіти у саду…
Лиш не бува ніколи,
щоб друг тебе
забув.А як забуде раптом
тебе твій друг —
то що ж:
ніякий він не справжній,
а просто так —
ніщо!..
Всі погані. Ганна Черінь
Мені так сумно… Я сама.
Товаришок мені нема.
Дівчат навколо ціла хмара,
Але ніхто мені не пара!
Марійку взяти – ну й лінюх!
Валерія не миє вух.
Степанія туга на слух.
Галинка тільки ловить мух.
Товста Наталка, як лантух.
У всіх Настуся просить грошей.
У Лідії – в волоссі пух.
У Валентини – ніс розпух.
Усі чим-небудь не хороші!
Пішла до мами, розказала –
А мама пальцем покивала:
– Поганий в тебе язичок!
Ти бережись таких звичок!
Себе із іншими рівняй.
Сміятися не поспішай!
Як я цього не знала? Чудно!
Самій сидіти, врешті, нудно.
Йду скоріше до дівчат,
Нехай мене чого навчать.
Бо як самій ввесь день сидіти
Поганим здасться все на світі.
А в грі, розвагах і забаві
Стають всі кращі і цікаві:
Один розказує своє,
А другий жарту додає.
І так, між жартами, й науку,
Піймаєш, як синичку в руку.
Разом із ними погулять
В гурті найкраще дітям жити!
Джмелик і Метелик. Юлія Еней
Прилетів малий Метелик,
А у нього друг є Джмелик.
І удвох вони літають –
З квіточок пилок збирають!
Ось потрапив в сіть Метелик
Павукову… Де ж той Джмелик?
“Друже, порятуй! – кричить, –
Дорога є кожна мить!”
Поспішив до нього Джмелик:
“Ось і я, малий Метелик!
Зараз я тебе врятую –
Павукову сіть зруйную!”
Знов літає наш Метелик!
Справжній друг у нього Джмелик!
З добрим дружись, а лихих стережись! Ольга Науменко
Добра мавпочка одна
В теплих тропіках жила.
З усіма вона дружила,
Навіть з хижим крокодилом.
Та не вірили звірята
В дружбу з ворогом затятим.
Мавпу всі застерігали
І отямитись благали.
Мавпа слухать не хотіла
І за звичкою ходила
До зубастого у гості,
На занедбаний півострів.
Та прожерливий гурман
Мав усе ж таки свій план.
І якось під час вечері
Нею ледь не повечеряв.
Мавпа дивом уціліла
І нарешті зрозуміла:
Тільки з добрими дружись,
А лихих всіх стережись!
З ким поведешся, від того і наберешся. Ольга Науменко
У нас вдома дивина:
Дружать кіт і цуценя.
Разом скрізь вони гуляють,
Розважаються і грають.
Та ми стали помічати,
Що наш кіт почав гарчати,
Став носити гілочки
І жувати кісточки.
А от цуцик став лінивий,
Полюбляє цілу днину
У куточку десь валятись
І з обгорточками гратись.
Що ж це коїться? Біда!
Цуцик схожий на кота,
Ну а кіт, неначе пес ?
Справжнє чудо із чудес!
Ось таке в житті буває:
Дружба звичаї міняє.
З ким, як кажуть, поведешся,
Від того і наберешся!
Коли друзів у тебе багато. Микола Кардаш
Коли друзів у тебе багато
Їх шануєш і в шані живеш.
І вже множиться радісне свято,
Коли нового друга знайдеш.
Кожна зустріч – у полі веселка,
Із обличчя веселку ти п’єш.
І для здійснення доброго вчинку
Ти говориш, що добре живеш.
Краще – з друзями разом! Анатолій Костецький
Чи вірте,
чи не вірте –
найкраще на санчатах
зимовим днем
із гірки удвох із другом
мчати.
Це – здорово! Повірте!..
Свистить у вухах вітер,
і сонце вам сміється,
і всім навкруг
здається, що ви удвох –
всесильні, єдині,
цільні,
спільні.
Та що там говорити,
візьміть –
і перевірте!..
От вчора ми удвох
з Юрком,
моїм найкращим другом,
на санках їздили разом,
ще й так – аж свист у вухах!
Мчимо – і весело обом:
йому,
й мені,
і нам разом!..
Аж раптом бачимо –
Славко,
стоїть один,
без санок.
– Мерщій до нас! –
гукнув Юрко.–
Кататимешся
з нами!
А той – мовчить,
такий дивак.
Не вірить, мабуть,
що «за так»
ми візьмемо –
повірте! –
його на нашу гірку.
Ні, не забули
ми з Юрком,
як влітку хизувався
велосипедом
цей Славко –
і сам-один катався.
Давно він, мабуть,
сам-один
кататись
призвичаївсь.
Не розуміє, мабуть, він,
як гарно
з другом
мчати!
Забув
хлопчачу дружбу –
і от йому сутужно.
Та є вона! Та є вона!
Для друзів це – не дивина:
коли тобі
сутужно –
прийде на поміч
дружба!..
І от –
та що там говорить! –
Славко
уже до нас
біжить, летить
на нашу гірку!
Не вірите?
Повірте!
Ще й санки знизу
нам обом притяг!
А був – ледащо!..
Він зрозумів:
усім разом кататись
значно краще!
Нових друзів май, а старих не забувай. Ольга Науменко
У садку маленька Міла
Із Тетянкою дружила,
А як в перший клас пішла,
Іншу подругу знайшла.
І відтоді більше Міла
До Тетянки не дзвонила,
Дуже рідко з нею грала,
У дворі не помічала.
Мама Міли все зітхала,
Ну а потім їй сказала:
«Як же може таке бути –
Кращу подругу забути?»
Опустила очі Міла,
Бо нарешті зрозуміла,
Що поводилась погано
І образила Тетяну.
Мама Мілу обійняла
Та серйозно їй сказала:
«Нових друзів, доню, май,
А старих не забувай!»
Про друга. Анатолій Костецький
Твій друг
тобі віддасть усе:
і свій квиток на карусель,
і цвях, і ґудзик, і літак,
та не за щось —
а просто так.І збільшувальне скельце,
найкраще у дворі,
твій друг
зі щирим серцем
тобі віддасть — бери!І ти нічого не жалій —
ніколи і нітрохи!
І навіть
м’яч футбольний свій
віддай, як друг попросить.
І посміхнеться друг тобі —
аж схочеться співати.
І ти подумаєш тоді:
«Як-гарно — дарувати!..»
Секрет. Анатолій Костецький
Що зробити, щоб удвічі
торт здавався вам смачнішим?
Що зробити, щоб удвічі
кожний день для вас побільшав?
Щоб і радості, і щастя
вам було – аж ніде діти?
Тут – ніякою секрету!
Треба з другом все ділити!
У лісі. Грицько Бойко
Лиш сонечко літнє
Забарвило схід,
Загін піонерський
Пішов у похід.
Сьогодні повинні
Юннати
Колекцію листя
Зібрати.
До лісу, до лісу їм стелиться путь.
В загоні два друга Івасі ідуть.
В загоні два друга
Івасі,—
Обидва у п’ятому
Класі.
І в лісі удвох
Ті Івасі були.
Далеко-далеко
Вже хлопці зайшли.
Та раптом хрустіння
Почули —
Щось нібито сіре
Майнуло.
Івась як побачив,
І з криком: «Вовки!» —
Він друга залишив,
А сам навтіки.
Побіг, і спіткнувся,
І впав у ярок,
І лоба набив
Об дубовий пеньок.
Лежить наш Івась
І зітхає.
Аж чує: товариш
Гукає.
За хвилю товариша
Ніжна рука
Уже доторкнулась
До лоба дружка.
Він рану Івасю
Бинтом пов’язав
І щиро отак
Боягузу сказав:
— Ти, певно, прийняв
З переляку
За сірого вовка
Собаку?
Як вовка боїшся,
То дома сиди.
Як вовка боїшся,
У ліс не ходи.
Хто ж друга в біді
Залишає,
Тон сам у біду
Потрапляє!
Утрьох. Анатолій Костецький
Славкові, що з квартири сорок,
велосипед купили вчора.
Він зразу
в двір його потяг,
прудкого та дзвінкого,
все хизувався ним,
та нас
не підпускав до нього.
Просила Іра:
— Славчик, дай
проїду до паркану! —
А він Ірині:
— Не займай,
бо дам —
так враз одстанеш!
Просив Юрко:
— Ну дай хоч раз
проїду метрів двісті! —
А він Юркові:
— Ач, який!
Свого купи та їзди!
І я просив.
Та він:
— Моє! —
І нам кататись
не дає…Ну й що?
Нехай!
А ми зате
утрьох в кіно ходили,
утрьох у нашому дворі
співали скільки сили,
а потім грали у квача,
аж поки вечір не почавсь.
А що Славко?
Він сам-один
сидів з велосипедом
і вже кататись
не хотів…
Отак йому і треба!
Хай трошечки
позаздрить —
хай виправиться
завтра!
Чоловічки. Тамара Коломієць
Поглянь, які із жолудів
Виходять чоловічки –
В них круглі шапочки руді
І загорілі щічки…
На підвіконня влізуть вмить,
Де хвора дівчинка лежить,
Зігнуть пружинки-ніжки
І пострибають в ліжко.
Дівча їх всіх порозставля
І запита:
– Ви звідкіля?
– А нас дістав на дубі
Хлопчисько білочубий.
Нам ручки-ніжки поробив
І на віконце підсадив.
Такий химерний чоловік –
Нас залишив, а сам утік!
Що це значить – не дружити. Оксана Сенатович
Що це значить — не дружити,
Жити так — одинаком?
Не дружити — це ходити
Не дверима, а вікном.
Це без друга, без подружки
На перерві у кутку
Розправлятись самотужки
З апельсином нашвидку.
Це дивитись, наче в книжку,
Набік з видом кам’яним,
А насправді тишком-нишком
Роздавати штурхани.
В школі вчитись й не дружити —
Це, повірте, все одно,
Що, заплющившись, сидіти
І дивитися кіно.
Поділіться з друзями:
