Вірші про тих, хто багато говорить, але мало робить, хто говорить без толку, хто не вміє тримати сектети.
Базіка. Грицько Бойко
– Прив’яжи скоріш бичка!
– А якого?
– Він же сину в нас один!
– То рябого?
– Ну, звичайно, що його!
– Де ж він мамо?
– Та на луках, як завжди!
– За дубками?
– За дубками вже нема!
– Відв’язався?
– Та про це ж і мова йде!!!
– Догадався…
– Не базікай, а біжи. Геть із дому!
– А налигач, мамо, де?
– Він на ньому!
– А до чого там бичка прив’язати?
– Прив’яжи до язика! – Каже мати.
Більше діла, менше слів. Грицько Бойко
Наша Галя вийшла з хати,—
Аж на грядці поросята.
Стала Галя їх корити:
— Хіба ж можна грядку рити?
В вас же їжі повна миска,
Ну, навіщо вам редиска?..
Як не соромно вам нині —
Ви маленькі, а вже свині…
Доки Галя говорила,
Поросята грядку зрили!..
Виступайченко. Грицько Бойко
Виступайченко Панас
Часто виступає.
А для чого? В котрий раз?
Сам того не знає.
А рука його, рука,—
Мов крило у вітряка.
А язик — ой леле! —
Лопотить та меле!
Захлинається, кричить
І веде до того,
Як в порожнє перелить
Воду із пустого.
Може, є і серед вас
Виступайченко Панас?
Ви йому, братове,
Не давайте слова!
Допоміг. Грицько Бойко
– Ти погріб копав?
– Копав.
– У яму упав?
– Упав.
– Давно ти упав?
– Давно.
– Куди ти упав?
– На дно.
– А що там на дні?
– Пісок.
– А що в глибині?
– Струмок.
– Каміння нема?
– Нема.
– А холод пройма?
– Пройма.
– І нудно сидіть?
– Ага.
– Що в тебе болить?
– Нога.
– Драбину чекав?
– Чекав.
– На поміч гукав?
– Гукав.
– То, кажеш, сидиш?
– Сиджу.
– Посидь … Я гулять
біжу.
Молодець проти овець. Грицько Бойко
Він на зборах все мовчав,
Балакучий Вова,
Наче в рот води набрав —
Не сказав ні слова.
А додому він попав,—
Як переродився:
І руками замахав,
І розгарячився.
І доводить палко став
Він своїй бабусі,
Що на зборах все, мовляв,
Йшло не в тому дусі.
А бабуся, як на зло,
Слухала й мовчала —
Мов до того, що було, їй і діла мало.
Потім десь пішла вона —
Слухати втомилась.
У кімнаті лиш одна
Киця залишилась.
Увірвався їй терпець,
І сказала киця:
— Молодець проти овець –
Дома кокошиться!
Обіцяльник. Грицько Бойко
Митрофанка в школі й дома
Обіцяльником звемо ми.
Та і як його не звать? —
Любить хлопець обіцять.
Тільки те, що обіцяє,
Він одразу ж забуває…
Всі сміються з Митрофанка:
— На наступних зборах ланки,
Коли будеш виступать,
Обіцяй… Не обіцяй!
Подружки-говорушки. Грицько Бойко
В нашім класі є подружки,
Дві подружки-говорушки.
Так усі їх стали звать,
Бо подружки на уроках,
Мов сполохані сороки,
Цокотять і цокотять.
Говорушки Клава й Мила
На уроках говорили
Про морозиво та квас,
А учора, а учора
На загальних наших зборах
Говорив про них весь клас!
Говорушки Клава й Мила
На уроках говорили,
А на зборах — навпаки:
Червоніли і мовчали,
Наче в рот води набрали,—
Проковтнули язики!
Про гусінь. Грицько Бойко
Сад весною знов ожив.
Як тут не радіти?
Скільки яблук, груш і слив
Буде цього літа!
Незабаром треба нам
Гусінь обібрати,
Бо і лист, і цвіт вона
Може попсувати.
Ми на зборах кожен день
Довго говорили:
Хто,
коли,
і як,
і де
Візьметься до діла.
Обговорювали план,
Думали-гадали,
На загибель шкідникам
«Заходи» шукали.
В час засідань і розмов
Гусінь листя з’їла —
Лиш листочки постанов
Всім на сміх лишила!
Секрет по секрету. Грицько Бойко
Я вмію держать
За зубами язик.
А от мій товариш
до цього не звик.
Секрет він почує від мене —
І зразу ж секрет у Семена.
Семен по секрету
розкаже рідні,
І мій же секрет
По секрету — мені!
Поділіться з друзями:
