Збірник віршів про професію вчителя, про перших вчителів, про найкращих вчителів, про вчительську долю. Вірші до Дня вчителя, до Дня працівників освіти.
Вчителька. Я. Ярош
У яблуневім саду.
Рідна учителько сива, —
Днина, легка і красива,
Йде по школярськім сліду.
Ще як малими були, —
Слід ми в саду залишили.
Крони тоді, як вершини,
Снігом сліпучим цвіли.
В ночі зимові, сумні,
Знаєм, не спалось вам часто —
Ваше омріяне щастя
Десь полягло на війні.
Чисту скорботу сльози
Ви перед нами ховали —
Силу од вас ми черпали,
Так, ніби грона в лози.
Де пролягали стежки,
Там перетнулись дороги.
Сипався цвіт нам під ноги —
І пролітали роки.
Вчителько, ви — як весна.
Ми ж бо довкола — мов квіти.
Вам поміж нас молодіти,
Вічно ходити між нас.
Вчителька. Софія Кримовська
А над містом сивіють сутінки,
кіт умоститься на колінах.
Вона любить дивитись мультики,
чай гарячий і джем з малини.
Вона любить чудні історії,
хепі-енди, підбори, квіти.
Вона нині доволі зморена –
школа, галас і діти, діти.
Часом сердиться, часом хмариться,
хоч і любить дітей нестямно.
Вона школі неначе матриця,
а для учнів немов би мама.
Кличуть сни у казки із ролями,
а вона ще не спить донині.
В неї зошити із контрольними –
перевірена половина.
Вчительці. Є. Доломан
Вже пригріло сонечко золоте,
Квітами барвистими луг цвіте:
І кущі горицвіту, й сон-трава,
І фіалка-зіронька польова.
Цілий оберемок їх нарвемо.
І вінок-веселочку сплетемо.
Принесем віночок той у свій клас,
Подаруєм вчительці:
— Це для вас!
І за те, що учите нас добру,
І за те, що любите дітвору.
Вчительці. Людмила Мензул
Сяє вдалині вогник у вікні,
Мов ясна зоря, сходить над селом.
Бачиться мені, віриться мені:
Вчителька моя й досі за столом.
Зошити свої дітвора здала –
То вразливих душ повісті малі.
Двійка школяра, горе школяра
Зморшкою лягли на її чолі.
А з вікна пливе золотий пилок,
Сонячним струмком сяє в темноті.
Вчителько моя, скільки помилок
Виправили ви в кожному житті!..
Нам ростить міста й хліб на цілині,
Вам – навчать дітей і радіть за них:
Прийдуть восени, підуть навесні
По шляхах космічних, по шляхах земних.
День вчителя. Ольга Науменко
(перша неділя жовтня)
Вчителі сьогодні гарні,
І зусилля ті не марні,
Адже в них сьогодні свято,
Учні будуть їх вітати.
Підготуються на славу
І запросять на виставу,
Будуть квіти дарувати,
Від душі поздоровляти.
А ще дякувати щиро
І бажати щастя, миру,
Сил, терпіння та наснаги,
Розуміння та поваги.
Живе музикант у акордах… Лілія Верхоляк
Живе музикант у акордах,
Які на концерті зіграв,
Спортсмен видатний у рекордах,
Хірург – в тих, кого врятував,
Художник живе у картинах,
Живе астроном у зірках…
А вчитель, він, мабуть, єдиний –
У наших серцях і думках.
З днем учителя! Гордієнко Сергій
Є професія у світі —
Серце віддавати дітям!
Серце вчителя безкрає,
Як би він його не краяв.
Тому гідний вчитель шани.
Так, любові і пошани
За роботу непросту
І за те, що я росту!
Хай же вистачить терпіння
Передати нам уміння.
А за працю вашу діти
Щиро вам дарують квіти!
Квіти вчителям. Максим Рильський
В синьому тумані
В сині димовій
Яблука рум’яні,
Груші медові.
Линуть птичі зграї,
Шелестять гаї…
Школа відчиняє
Двері нам свої.
Вийдуть нас зустріти
Друзі-вчителі,
Принесім їм квіти
З рідної землі.
Моїм вчителям. Олеся Овчар
Пролітають роки, довго тягнуться миті…
Скільки їх відійшло, скільки вже пережито.
Забувається зле, марнослав’я минає,
Залишається те, що серця зігріває.
Непомітно зерно засівається в душі –
Вчителі – сіячі, а рілля – їхні учні.
І отак – без кінця, і отак – день за днем
Йдуть за плугом вони віковічних проблем.
Бур’яном пророста безтурботність дитяча,
Збайдужілість черства і наївність ледача,
Та надія свята вчителів не зникає –
Життєдайне зерно у ріллю западає.
І хоча промине і не рік, і не два –
У посивілі скроні заб’ються слова:
Ви пробачте нам те, чого ми не уміли,
Ви пробачте за те, чого ми не хотіли.
Ми пригадуєм Вас, розуміємо слізно –
Для подяки час Є, для подяки не пізно.
Ми вклоняємось Вам за усі покоління,
За зернину в душі, за проросле насіння.
Ми дякуєм вам…
І благаємо щиро: уміння навчити
Передайте нащадкам, щоб уміли любити!
Моя учителько. Наталія Багмут
Так схожа на матусю учителька моя,
Така ж привітна і така ласкава,
Я жити в неї вчуся, горнусь до неї я,
Вона країни знань зоря яскрава!
І світить нам, і гріє, і розуму навча,
Ми всі її любов’ю обігріті,
І хлопчик неслухняний, і лагідне дівча —
Бо ми для неї найдорожчі в світі.
Моя учителько, спасибі, що ти є,
Життя шкільне з тобою сонячним стає,
У юнім серці ти, як зірка золота,
Моя учителько, любов моя свята.
Панує в класі тиша, коли говориш ти,
Бо, як струмочок, ллється твоя мова,
І хочеться летіти в незвідані світи,
Де нас чекає доля барвінкова,
Спасибі тобі, рідна, за серце золоте,
За мудрість, за турботу і терпіння,
Посіяне тобою любов’ю проросте,
Бо сходи ті із доброго насіння.
Перша вчителька. О. Шишуліна
Як мати до діток,
Як сонце до квіток,
Горнулась до класу вона.
І гарна, і люба,
І мила, і тиха
Учителька перша моя!..
Добріша, ніж фея,
Миліша, ніж мрія,
Світліша від сонця вона!..
У світі єдина,
У серці одна —
Учителька перша моя!..
Перша вчителька. Тамара Коломієць
Букварі і читанки,
Парти в два ряди.
Наша перша вчителька
В серці назавжди.
Сонце світлі зайчики
Сипле у шибки.
Кришать крейду пальчики,
Пишуть палички.
Скільки розгадали ми
З нею загадок!
Скільки прочитали ми
Віршів і казок!
Добре нам читається —
Вчителька всміхається.
А як хтось не зна —
Хмуриться вона.
Перша вчителька. Г. Петрук-Попик
Сонце водить вересень
У шкільнім дворі.
Ти всміхнулась весело
Милій дітворі.
Оченята сірії,
Карі й голубі
Глянули й повірили
Сонцю і тобі.
Наче сизі журавлята, —
Першокласники малі.
Треба вчити їх крилато,
Щоб росли, мов журавлі.
Треба мрії розгадати
Гордих, радісних, сумних…
Перша вчителька, як мати,
Як журавочка для них.
Є свій дім у кожного,
Є своя рідня.
Не на тебе схожі всі,
А твоя сім’я.
За шкільною партою
Ти — зоря їх знань.
В кожного з них мама є,
Ти ж для всіх одна.
Хоч до травня з осені —
Через січень шлях.
Та стають дорослими
Діти на очах.
Полетять Вкраїною,
Мов за птахом птах.
Злинуть журавлиною
Піснею в літах.
Першій вчительці. О. Марчун
Сюди приходив я не раз
У цей чудовий світлий клас,
І щирим поглядом завжди мене ти гріла.
Моя весела і сумна,
Моя ти рідна і ясна,
Учителька люба і мила.
Ти, наче сонце, як рідна земля.
В серці моєму навіки.
Ти моя мати, а я — немовля,
Ти наше море — ми ріки.
Так, є у кожного свій шлях,
І хтось летить, неначе птах,
Та не завжди до нас ласкава доля…
А я прийду до тебе в клас
І зазвучить чудовий вальс,
Який дарую я тобі і рідній школі.
Пісня про вчительку. Андрій Малишко
Сонечко встає, і шумить трава,
Бачу стежку, де проходиш ти, рідна ти,
Вчителько моя, зоре світова.
Звідки виглядати,
Де тебе знайти?
На столі лежать зошитки малі,
Дітвора щебече золота, золота,
І летять, летять в небі журавлі.
Дзвоник ніби кличе
В молоді літа.
Скільки підросло й полетіло нас
На шляхи землі, в ясну блакить, у блакить.
А що в тебе знов та доріжка в клас,
Під вікном у школі
Явір той шумить.
Двох синів твоїх узяли фронти,
Воювали, не лічивши ран, тяжких ран.
В партизанську ніч посивіла ти,
Як в морози сиві
Непожатий лан.
Знов приходить юнь і шумить трава.
Пізнаю тебе я при вогні в наші дні,
Вчителько моя, зоре світова,
На Вкраїні милій,
В рідній стороні.
Спасибі вам, учителі! Тетяна Чорновіл
(Скорочено)
Дзвенить дзвінок. Учитель в клас крокує
З журналом під рукою на урок.
Любові в його серці не бракує
Для тих очей дитячих, як зірок,
Що з свого світу в душу заглядають,
Чекаючи уваги й теплоти.
Й на те, про що очей зірки питають,
Учитель має честь відповісти!
Учителем не кожен може бути… Надія Красоткіна
Учителем не кожен може бути,
Не кожне серце вміє говорить…
Учитель лише той, хто вміє чути,
Окрилити, навчити і любить.
Тендітну душу ласкою зігріти
І добротою ниву засівать,
Безмежно, щиро цілий світ любити
І дітям усього себе віддать.
Учитель. Володимир Сосюра
Учитель мій! Як ми тебе любили,
як слухали тебе в полоні юних мрій!
У пам’яті моїй тримає років сила
твій тихий карий зір і кашель твій сухий.
Ти нас повів, закохано і сміло,
в незнаний світ, чудесних повний чар.
В твоїх словах, що ми в серцях лишили,
пізнали ми любові й дружби жар.
Закони вод, вітрів, і хмар, і світла
одкрились нам у ті школярські дні.
З тобою наша молодість розквітла
і наших душ пориви огняні.
Твій добрий зір в моїй уяві лине…
Чи сніг летів, чи квітнув теплий май,
ти вчив любити подвиги людини,
красу труда й безсмертний рідний край…
Ось ти ідеш повільною ходою
і слухаєш, як день шумить життям,
а ми, малі, вітаємось з тобою,
і тепло так всміхаєшся ти нам.
Урок останній. Сонце над землею
світило нам. Ми радісні були.
І у життя тепло душі твоєї
ми крізь вітри й негоди понесли.
Василь Мефодійович, у скорботі
з нас не один заплакав і зітхнув,
коли в далекій рідній Третій Роті
на цвинтарі навіки ти заснув.
І хай з тих днів згубили лік ми рокам,
завжди — в бою, у розліті споруд —
для нас зоріє подвигом високим
твій корисний і благородний труд!
(1956)
За матеріалами: Володимир Сосюра. Вибрані твори в двох томах. Том 1. Поетичні твори. Київ. Видавництво “Наукова думка”, 2000, стор. 398 – 399.
Учителю. Лариса Козинюк
Блаженний день, коли зробив ти вибір
Служінню дітям присвятить себе:
Нагодувати їх духовним хлібом,
Зерно в душі посіяти святе.
Хто сіє і хто жне — радіти будуть разом,
Але без сіячів не буде зовсім жнив.
І вивчена з дітьми одна біблійна фраза
У їх житті багато зробить див.
Підручники, конспекти і малюнки,
Журнали, списки, бесіди, батьки,
Проблеми, навантаження, стосунки,
Сміливі мрії й перші помилки —
Учительським все серцем пережито
У мріях, у думках, у почуттях
І Господу розказано в молитвах,
І все це стало напрямом життя.
Дитяче серце — у твоїх долонях,
Допитливе, відкрите і просте,
Тобі довірив Бог його наповнить
Святим зерном, що згодом проросте.
І стане нивою зеленою з роками,
І принесе багатий урожай!
Ти сій і там, де не земля, а камінь,
Сій щедро і тоді, коли буває жаль.
Твої усі недоспанії ночі —
Це кожної дитини майбуття.
Коли на тебе схожим бути хтось захоче —
Ти недарма прожив своє життя.
Якщо ти ще не бачиш результатів,
То май тверду у серці віру в те,
Що Бог завжди буде благословляти
Усе те добре, що посіяв ти в дітей.
Живи, як вчиш, учи, як Боже Слово,
Люби свій труд, як найцінніший дар,
Ти для дітей — як зірка світанкова,
Вони для тебе — як святий нектар.
Ти особливий трудівник у Бога,
Ти вибраний із тисячі один,
Щоб показати дітям ту дорогу,
Яка веде в Новий Єрусалим.
І ти не маєш права не радіти,
Не бути вдячним Богу без кінця,
Що присвятив себе служінню дітям
Єдиного Небесного Отця.
Шановні наші вчителі. В. Дворецький
У першу неділю жовтня
У вас професійне свято.
Сюди ми прийшли сьогодні
Сердечно вас привітати.
Учитель — це наша совість,
Взірець у житті єдиний.
Без нього життєва повість
Не пишеться у людини.
Не має свого він часу,
Життя його — тільки школа.
Учитель — це дружні класи
Із радощами і болем.
Від перших навчальних кроків
До випуску й атестату
Одинадцять довгих років
Для нас ви — як мами й тата.
Душевні ви, справедливі,
І цим нас завоювали;
До наших проблем чутливі,
Хоч є в вас своїх немало.
Тож буде хай день безхмарним
У ваше прекрасне свято.
Працюєте ви не марно,
І можете святкувати.
А ми, вихованці ваші,
Щоб усмішка в вас не згасла,
Учитися будем краще,
Без двійок — таке в нас гасло.
Сьогодні вітання щирі
Ми вам принесли з любов’ю.
Живіть у добрі і мирі!
Хай буде міцним здоров’я!
Всі дні в вас хай будуть світлі!
Не знайте біди ніколи!
Хай буде найкраща в світі
Улюблена наша школа!
Поділіться з друзями:
