Вікторіанська мова квітів, або флоріографія, – це система комунікації через квіти, яка була особливо популярна у вікторіанську епоху (1837-1901) у Великобританії та інших частинах світу. Кожна квітка, колір та їхнє поєднання мали певне символічне значення, що дозволяло людям передавати повідомлення і почуття без слів.
Основні характеристики вікторіанської мови квітів
Кодовані повідомлення: Кожна квітка або букет могли передавати складні емоційні та соціальні повідомлення. Наприклад, троянда символізувала любов, але колір троянди міг змінювати значення (червона троянда – палке кохання, жовта – ревнощі або дружба).
Соціальні обмеження: У вікторіанську епоху були суворі соціальні правила щодо вираження почуттів, особливо між чоловіками і жінками. Мова квітів дозволяла висловлювати почуття та наміри в обхід цих обмежень.
Складні букети: Складання букетів вимагало знань про значення кожної квітки. Букет міг містити кілька видів квітів, де кожен вид доповнював або змінював загальне повідомлення.
Популярність літератури: У 19 столітті були популярні книги та путівники, які описували значення квітів та складали словники флоріографії. Такі книги допомагали людям правильно інтерпретувати та створювати букети.
Приклади значень квітів у вікторіанській мові квітів
- Троянда: Червона – любов, жовта – ревнощі або дружба, біла – чистота.
- Конвалія: Повернення щастя.
- Лаванда: Відданість.
- Фіалка: Скромність.
- Біла лілія: Чистота та величність.
- Нарцис: Нові початки та егоїзм.
Використання в сучасному світі
Хоча популярність флоріографії зменшилася з часом, багато символічних значень квітів залишаються відомими і сьогодні. Квіти все ще використовуються для вираження почуттів у весільних церемоніях, днях народження, похоронах та інших важливих подіях.
Вікторіанська мова квітів – це цікавий і романтичний аспект історії, який демонструє, як люди використовували природу для спілкування і вираження своїх емоцій в епоху, коли пряме вираження почуттів було обмеженим.
Поділіться з друзями:
