Різновидом веснянок є гаївки – пісні, що виконувались тільки у час великодніх свят. Гаївок було багато і різних: для молодших дітей, для старших, для хлопців і дівчат, були й гаївки, у яких парубки та дівчата обирали собі пару. На відміну від гаївок, веснянки обіймають цілий цикл весняних пісень, які співаються від Благовіщення цілу весну. Так, не кожна веснянка є гаївкою, хоч кожна гаївка є веснянкою.
Гаївка “Жучок”
Дівчата стають у ряд обличчям одна до одної. Пари роблять «Крісельце», по якому ходить «жучок» — маленький хлопчик. Дві найвищі дівчини йдуть поволеньки по обидва боки пар і підтримують за руки «жучка». Коли «жучок» переступить на крісельце наступної пари, попередні дівчата перебігають вперед. Ряд, приростаючи спереду, повертається, щоб обійти кругом гурту. Проробляючи це все, діти співають. Спів розпочинають ті дівчата, які водять «жучка».
Ходить Жучок по ручині,
А Жучиха по долині.
Грай, Жучку, грай!
Ой грай, Жучку, грай, небоже,
Най ти’ Пан-Біг допоможе.
Грай, Жучку, грай!
А ми того рік чекали,
Та щобись мо’ «жучка» грали.
Грай, Жучку, грай!
Ой грай, Жучку, грай, небоже,
Най ти’ Пан-Біг допоможе.
Грай, Жучку, грай!
А в нашого Жученька
Золотая рученька.
Грай, Жучку, грай!
Ой грай, Жучку, грай, небоже,
Най ти’ Пан-Біг допоможе.
Грай, Жучку, грай!
На Жучкові опачина,
А сам Жучок, як дитина.
Грай, Жучку, грай!
Ой грай, Жучку, грай, небоже,
Най ти’ Пан-Біг допоможе.
Грай, Жучку, грай!
А наш Жучок чорновусий,
На Жучкові жупан куций.
Грай, Жучку, грай!
Ой грай, Жучку, грай, небоже,
Най ти’ Пан-Біг допоможе.
Грай, Жучку, грай!
На Жучкові черевички,
А сам Жучок невеличкий.
Грай, Жучку, грай!
Ой грай, Жучку, грай, небоже,
Най ти’ Пан-Біг допоможе.
Грай, Жучку, грай!
А хто хоче Жучка мати,
Треба йому паски дати.
Грай, Жучку, грай!
Ой грай, Жучку, грай, небоже,
Най ти’ Пан-Біг допоможе.
Грай, Жучку, грай!
Великодня пісня
Ой на горі жито, жито
Ой на горі жито, жито,
На долині овес,
На долині овес.
Як задзвонять в усі дзвони,
Скажуть: “Христос воскрес!”
Скажуть: “Христос воскрес!”
Як задзвонять в усі дзвони.
Чути аж на гору,
ути аж на гору,
Збирайтеся, люди добрі,
До Божого дому,
До Божого дому,
Збирайтеся, люди добрі.
Слухайте науки,
Слухайте науки,
Бо Йсус Христос да й на хресті
Терпів за нас муки,
Терпів за нас муки.
Ми не годні відпросити,
Ані відмолити,
Терпів за нас муки.
Лиш мусимо щонеділі
До церкви ходити,
До церкви ходити.
Вередує пишна паска
Вередує пишна паска:
Гей, посуньтеся, будь ласка,
Заграйте мені нині маршу,
Бо я паска тут найстарша.
Раптом, що се? Рідна нене,
Порося, та ще й печене,
Скочило, на рівні ноги,
Гей, вступайтесь із дороги.
Аж тут хрін із бородою,
Вже готовтеся до бою,
Маю гичку, як корону,
Зараз вас усіх захроню,
Обізвались крашаночки,
Крашаночки невеличкі,
Хоч хвалитись нині гріх,
Ми найкращі з вас усіх.
Надійшло до всіх кропило,
Накропило, насварило,
Мир хай буде всім сьогодні
Бо то свята Великодні.
За матеріалами: Ярослава Музиченко, “Великдень”
Гаївка “Наша весна”
– Весно, наша весно,
Що ти нам принесла?
Принесла вам зілля
Дівкам на весілля.
Принесла квіточки
Дівкам на віночки.
Вже весна воскресла, воскресла,
Що вона нам принесла, принесла?
Принесла нам новину, новину.
Прийдуть хлопці додому, додому.
Вже весна воскресла, воскресла,
Що вона нам принесла, принесла?
Принесла нам маруни, маруни.
Та на паняночки коруни, коруни.
Весно, весно, весняночко,
Прийди до нас, паняночко,
Розвій хмари сніговії,
Розбий мости льодовії.
Гаївка “Ой чия то гуска”
Ой чия то гуска
На воді ся плюска?
А чий же то гусачок
Додому не пуска?
(Воробцева) гуска
На воді ся плюска,
А (Ковалів) гусачок
Додому не пуска.
Гаївка повторюється кілька разів, і підставляються прізвища чи імена хлопців і дівчат.
Гаївка “Котилися вози”
Котилися вози
Та й закотилися
З гори на долину,
У гай по калину.
Чом ти, дівча, ходиш
Та по гаю блудиш,
Може ти, дівчино,
Мого сина любиш?
Якби не любила,
То би не ходила,
Я за твоїм сином
Бистру річку плила.
На тобі, дівчино,
Коня вороного.
Відчепись від мене
Та від сина мого.
Най на твоїх конях
Та й возяться ляхи,
Я за твоїм сином
То в куми, то в свахи.
Я на твоїх конях
Ніде не поїду,
А за твоїм сином,
Куди схочу, піду.
Кривий танець
Учасники беруться за руки і утворюють “розірване коло.” Ведучий заводить усіх, хто йде за ним, на різні фігури – зигзаги, ракушка, підкова.
Ми кривого танцю йдемо,
Ми й’му кінця не знайдемо,
Та не виведемо кінню —
Там вода по камінню,
Там вода по білому
Стиха йде, стиха йде.
А в мене матінка чужая,
Ще й до того лихая.
Каже мені робити
Та до гори камінь котити,
Там вода по камінню,
Там вода по білому
Стиха йде, стиха йде.
Я до гори камінь не кочу,
Чужій мамоньці не вгоджу.
Там вода по камінню,
Там вода по білому
Стиха йде, стиха йде.
Вербовая дощечка. Гаївка
Молодь стає парами (хлопець-дівчина) одні за одними, беруться за руки і тримають їх високо над головами, роблячи прохід – коридор. Той, кому не дістолася пари, йде до витоку “струмка” і, проходячи під руками, шукає собі пару. Новоутворена пара проходить коридором наперед і доповнює собою “струмок”. А той, чию пару роз’єднали, йде до початку і знову шукає собі пару, проходячи попід руками.
Вербовая дощечка, дощечка, дощечка,
По ній ходить Насточка, Насточка, Насточка.
Де ти, Насте, бувала, бувала, бувала,
Як діброва палала, палала, палала?
Решетом воду носила, носила, носила,
Та й діброву гасила, гасила, гасила.
Ой ходила, леліла, леліла, леліла,
На всі боки гляділа, гляділа, гляділа.
Відки неньо приїде, приїде, приїде,
Що Настойці привезе, привезе, привезе?
Привезе їй хусточки, хусточки, хусточки,
З косівської сторони, сторони, сторони.
На всі боки гляділа, гляділа, гляділа,
Відки милий приїде, приїде, приїде.
Відки милий приїде, приїде, приїде,
Що Насточці привезе, привезе, привезе.
Привезе їй чоботи, чоботи, чоботи,
Козацької роботи, роботи, роботи.
Їх зозулька підкує, підкує, підкує,
А Насточка обує, обує, обує.
Чобітки муть рипіти, рипіти, рипіти,
А підківки дзвеніти, дзвеніти, дзвеніти.
А в підшивці лелітки, лелітки, лелітки,
А в опасці позлітки, позлітки, позлітки.
Під білою березою. Гаївка
Під білою березою
Сидів братчик із сестрою.
Брат на дудці виграває,
Сестра хустку вишиває.
Якої ж ти, брате, плати?
Нас родила одна мати,
Одна мати нас родила,
Неоднаково ділила.
Тобі дала штири воли
І всі штири, як соколи.
Мені дала одну голку,
Гіркий мій доробку.
Як зашию, зацирую ,
Дрібні діти нагодую,
Як зашию, залатаю,
Дрібні діти повбираю.
Поставлю я кладку. Гаївка
Поставлю я кладку через сіножатку
Вербову, вербову,
А ви паняночки, з тої гаївочки —
Додому, додому.
А ти, Марусенько,
Зостанься, зостанься,
Прийде твій миленький,
Звінчайся, звінчайся.
Принесе ти хусточку
З росами, з росами,
Жовті черевички
З носами, з носами,
Зеленого мірта
На вінець, на вінець,
Зелений перстень
На палець, на палець,
Нашій гаївочці
Вже кінець, вже кінець.
Де ти ідеш, Романочку? Гаївка
«Де ти ідеш, Романочку?»
«На ярмарок, мій паночку».
«А чим будеш торгувати?»
«Буду дівок продавати».
«А що хочеш, Романочку?»
«Торбу січки, мій паночку».
«Де ти ідеш, Романочку?»
«На ярмарок, мій паночку».
«А чим будеш торгувати?»
«Везу хлопців продавати».
«А по скільки, Романочку?»
«По сто злотих, паняночко!»
В нашім селі на горбочку. Гаївка
В нашім селі на горбочку
Стоїть церква на видочку.
Коло церкви, ніби квіти,
Сидять старці, ходять діти.
Ходять хлопці і дівчата —
Українські соколята.
А ми, сестри, час не гаймо —
Гаївочки заспіваймо.
Щоби голос наш відбився,
По діброві простелився
По діброві і по полю,
Де могили є за волю.
По травиці, по шовковій,
Де лежать стрільці січовії.
Вони тоді повмирали,
Як воленьку здобували.
Ви, стрільчики, пісню чуйте,
В темнім гробі не сумуйте.
Ми могили ваші знаємо,
Квіточками уквітчаємо.
Квіточками і вінцями,
І рідними прапорцями.
А ви хлопці тут не стійте,
З дівчатами ся не смійте.
Пригадайте тую славу
Січових стрільців криваву.
І єднайтесь, милі браття,
В одну силу і завзяття,
Щоби наша Україна
Була славна, була вільна!
Веснянка
Весела веснянка
далеко лунає, далеко лунає.
Бурливая річка
вже кригу ламає, вже кригу ламає
Сніги розтопились,
злилися струмками, злилися струмками.
Земля молодіє,
укрилась квітками, укрилась квітками.
З чужої чужини,
з далекого раю, з далекого раю,
Пташки прилетіли
до рідного краю, до рідного краю.
Гаї всі і луки
піснями озвались, піснями озвались.
Веселі проміння
з небес засміялись, з небес засміялись.
Огірочки
Зеленії огірочки,
стеліться, стеліться,
Чи великі, чи маленькі,
не рвіться, не рвіться.
Мої милі огірочки,
Звивайтеся до купочки,
жовтий цвіт, жовтий цвіт.
Повилися огірочки
В зеленії по пліточки,
то ся в’ють, то ся в’ють,
Чи великі, чи маленькі,
то ся рвуть, то ся рвуть.
Соловеєчку, сватку, сватку
Дівчина-“соловеєчко” в центрі кола рухами зображує слова пісні: сіє мак, показує, як мак сходить, як мак росте і т. ін. Усі решта учасники, які стоять довкола, повторюють рухи за “соловеєчком”.
Соловеєчку, сватку, сватку,
Чи бував же ти в нашім садку?
Чи видав же ти, як мак сходив?
Ой так ой так, ой так сходить мак.
Соловеєчку, сватку, сватку,
Чи бував же ти в нашім садку?
Чи видав же ти, як мак полють?
Ой так, ой так, ой так полють мак.
Соловеєчку, сватку, сватку,
Чи бував же ти в нашім садку?
Чи видав же ти, як цвіте мак?
Ой так, ой так, ой так цвіте мак.
Соловеєчку, сватку, сватку,
Чи бував же ти в нашім садку,
Чи видав же ти, як мак в’яжуть?
Ой так, ой так, ой так в’яжуть мак.
Соловеєчку, сватку, сватку,
Чи бував же ти в нашім садку,
Чи видав же ти, як їдять мак?
Ой так, ой так, ой так їдять мак.
Мак
Горобеєчку, пташку, пташку!
Та чи був же ти в наштм садку?
Та чи бачив ти, як мак сіють?
Ой так сіють мак, і морковку, й пастернак.
У подальших строфах слово «сіють» заступається словами «полють», «в’яжуть», «як мак сходить», «цвіте».
Ой зацвіли фіялочки
Ой зацвіли фіялочки, зацвіли,
Аж ся гори з долинами прикрили.
Збирала їх Марієчка знизенька,
А за нею їй батечко зблизенька.
«Ой ходи, мій батечку, за мною,
люба мені бесідонька з тобою».
У подальших строфах слово «батечко» заступається словами «матінка», «сестройка», «братейко».
Сонечко. Веснянка
Вийди, вийди, сонечко,
На дідове полечко!
Вийди, вийди на вершечок,
Там побачиш п’ять овечок
І баранчика між ними
Із ріжками золотими,
Із ріжками золотими.
Поділіться з друзями:
