Просочилася в барліг Вода – Медведю штани промочила.
– Щоб ти, сльота, пересохла зовсім! – лаявся Ведмідь. – Ось я тебе зараз!
Злякалася Вода, задзюркотіла тихим голосом:
– Не я, Медику, винна. Сніг у всьому винен. Почав танути, воду пустив. А моя справа водяна – течу під ухил.
– Ах, так це Сніг винен? Ось я його зараз! – заревів Ведмідь.
Побілів Сніг, злякався. Заскрипів з переляку:
– Не я, Ведмедю, винен. Сонце винне. Так припекло, так припекло – розтанеш тут!
– Ах, так це Сонце мені штани промочило? – гаркнув Ведмідь. – Ось я його зараз!
А що «зараз»?
Сонце ні зубами не схопити, ні лапою не дістати. Сяє собі. Сніг топить, воду в барліг жене. Медведю штани мочить.
Нічого не вдієш – вибрався Ведмідь з барлогу. Побурчав, побурчав, та й покосолапив. Штани сушити. Весну зустрічати
Поділіться з друзями:
