В. Сухомлинський”Важко бути Людиною…”: читати, аудіокнига, вікторина

Важко бути Людиною… Василь Сухомлинський (читати онлайн)

Діти поверталися з лісу. Вони сьогодні ходили в далекий похід. Шлях додому пролягав через невеликий хутірець, що лежить у долині за кілька кілометрів од села. Втомлені, знесилені діти ледве дійшли до хутірця.

Зайшли в крайню хату, попросили води. З хати вийшла жінка, за нею вибіг маленький хлопчик.

Жінка витягла з колодязя води, поставила на стіл серед двору, а сама пішла до хати. Діти напилися, відпочили на траві. Де й узялися сили.

Відійшли з кілометр від хутірця, Марійка тут і згадала:

— А ми ж не подякували жінці за воду.

Діти зупинилися. Справді, забули подякувати.

— Що ж…— каже Роман,— це не велика біда.

Жінка вже й забула, мабуть. Хіба варто повертатися через таку дрібницю?

— Варто,— наполягає Марійка. — Хіба тобі самому не соромно перед собою, Романе?

Роман усміхнувся. Видно, що йому не соромно.

— Ви як хочете,— каже Марійка,— а я повернуся й подякую…

— Чому? Скажи, чи ж обов’язково треба це зробити? — питає Роман… — Адже ми так потомилися…

— Бо ми люди… Якби ми були телята, можна було б і не вертатися…

Вона рушила до хутірця. За нею пішли всі.

Роман постояв хвилину й, зітхнувши, теж поплівся за гуртом.

— Важко бути людиною… — сказав він.

---