Вийшли зрання на гуляння
Українські діти,
Їх стрічали і вітали
Українські квіти.
Ось волошки, сонні трошки,
Синім шовком шиті,
Ясноокі, чисто вмиті,
Розбрелись по житі.
Ось рожева конюшина,
А на ній і комашина,
Що, не дивлячись на ранок,
Їсть солодке на сніданок.
На горбочку мак,
В шапці, як козак.
Він яскравий, мов вогонь!
А бундючний – Бог боронь!
Вміє задаватись так,
Як будяк!
Там росте холодна м’ята
(Добре пахне, як пом’ята),
Там шовковая трава
Щось шепоче, мов жива.
А з травички – ніжні личка:
То вже Братик і Сестричка
У тих самих кольорах,
Що на наших прапорах.
Розбрелись по полю діти –
Більші, менші і малі –
Молоді яскраві квіти
Української землі.
Поділіться з друзями:
