Ти думаєш – я стала на коліна?
Я тільки зав’язала берці!
Жіноче ім’я в мене – Україна!
Любов і гордість оповили серце!
Ти думаєш – мене здолати? –
І грози, й гради ранять мої груди…
Не раз приходилось мені вмирати,
Щоб знову відродитися і бути!
Та вірю я, що зацвіте калина,
І кануть в небуття на схід тумани…
Що мати дочекається на сина!
А я схилилася перев’язати рани…
Стою на краю прірви і молюся –
І сум, і віра, і надія в серці!
А ти чекаєш, що я похитнуся?!
Ні! – Cхилилась тільки зав’язати берці!
Поділіться з друзями:
