Ранок (весняний). Микола Магера

Як тільки березневе сонце залоскотало потемнілий сніг, з даху біля ринви несміливо виглянула велика прозора крапля води. Вона поніжилася у весняній теплині і, набравшись хоробрості, відірвалась від щілини і з радісним вигуком “кап” упала під хатою. Сонце лоскотало сніг… І за першою краплею полетіли інші. Тільки й чути було: кап-кап-кап. Спочатку оті прозорі краплі просвердлили … Читати далі