Дідів портрет. Платон Воронько

Ми ліпили сніжну бабку, Поки вечір наступив. А вночі високу шапку Й вуса іній наліпив. Підійшов Омелько-дід, Усміхнувся: – Все як слід: Шапка, вуса, борода, Ще й чуприна вигляда. Гей, хто в хаті, гляньте йдіте, Мій портрет зліпили діти! – Вмить зібравсь Омельків рід: – Справді, з баби вийшов дід!