Батьківщино моя. Ната Гончаренко

Батьківщино моя, Ти прадавнє коріння. Україно моя, Ми маленьке насіння, Що летить в майбуття Від святої смереки. Розрослося життя. Ми злетіли далеко, Щоби славу тобі В добрім світі співати. Ми встаємо з землі, Ми зростаєм багаттям. Кожен пагін – то твій Рідний син або дочка. Розквітають доньки, Велесіють синочки. Ти злітаєш у наших серцях Знов … Читати далі

Вареники з вишнями. Ната Гончаренко

Скажу вам без лишнього, Вареники з вишнями Для мене смачнішими Є в світі за все. Чи може пороблено, Чи щось в них підроблене, Та самими добрими Вареники є. І в мене подяка є, Що рідному смакові Бабусі завдячую, Спасибі за те. То ж звемо до столу ми, Приходьте ви долами, Приїдьте хоч волами. Скуштуйте оце. … Читати далі

Бджоли гудуть про врожай. Ната Гончаренко

Бджоли гудуть про врожай В краю моїм світанковім, Скоро зійде молочай В маку квітках пурпурових. Благословенна земля Щедрі врожаї дарує. Тисячолітня рілля Подихом щастя парує. Матері-неньці вклонюсь Знов за надію весняну. Вербою вниз прихилюсь, Струнко берізкою встану. Доли мої і поля, Рідні річки і озера, Щедра батьківська земля – Це Україна безсмертна.

Берізка. Ната Гончаренко

Подружка зелена за вікном, Ми з тобою вже не рік разом. Ти зросла колись із деревця, Я пила тут воду з джерельця. Виростала і летіла в світ, Всім містам зелений твій привіт Рознесла із щедрої руки. А твої тихесенькі листки Все ростуть, даруючи в роках Правду соковиту у бруньках. Тихе світло, що від тебе йде … Читати далі

Весняне золото верби. Ната Гончаренко

Весняне золото верби Проміння чисте в небо сіє. І від яскравої сівби У хмарах літнє злото зріє, Проллється зливами в поля, Зійде пшеницею у полі. Співає вербою земля, Співа про радість і про волю, Про споконвічний плин часів – Зима, весна, там літо й осінь. Співа верба про щастя жнив Тим, що життя всьому приносять.

Проліски. Ната Гончаренко

Вночі, коли лиш вітер віє, Природа ніжні квіти сіє, Краплини неба розквітають, Блакитні очі відкривають І дивляться, щасливі, в небо, Яке дарує світло щедро. Цей килим ясною весною Несе нам почуття прибоєм, Які розлились теплим морем, Щоб ми забули смуток й горе.

Білі лебеді. Ната Гончаренко

Білих лебедів, чистих лебедів Часто бачу я за вікном. Вірним лебедям, гарним лебедям Я змахну теж своїм крилом. Мрія ніжная, мрія чистая В птаха цього одвіку є. Вірність вічную, кришталевую Він в гарячі серця несе.

Шепіт трав. Ната Гончаренко

Коли потрібно мудрості спитати, Іду за нею в поле, добрі брати. У море трав і квітів поринаю Послухать пісню вітра. Він співає На мові всіх часів, усіх народів – То мова серця, мова від природи, То мова радості, життя і вроди, То мова матері, що дітям своїм годить. Нема в ній жодної краплини фальші, Лиш чисті … Читати далі

Тиша за вікном. Ната Гончаренко

Коли ізранку відпускає З обіймів ніжних добрий сон, Мене приємно день стрічає І будить тиша за вікном. Цвірчать горобчики сіренькі, Синичка в світ своє несе, І день зовсім іще маленький На кволих ніжках тихо йде. Люблю я тишу ніжну ранку, Люблю чарівний наспів дня, Бо як виходиш з ними з ґанку, Несеш у світ зерно … Читати далі

Оксамит трав. Ната Гончаренко

Як хочеться торкнутися рукою Зеленого багатства оксамиту трав. І глибоко вдихнуть того спокою, Що нам творець на вічне щастя дав. Щоб осягнути батька чисту правду, Пройди босоніж, як іще роса Ранковим полум’ям бринить на травах, Чи коли полем прокотилася гроза. В тих краплях від небес дається мудрість, Як житнє поле чистим перейти. Вона, як срібна … Читати далі

Хмари. Ната Гончаренко

Є у небі дивні чари Їх дарують білі хмари, Що стоять немов палаци, Й закликають нас злітати Мріями у саме небо, Більш нічого нам не треба, Тільки хмари ті любити І із ними все летіти Вдаль, увись, в безкрайнє небо, Тільки цього мрії треба.

Яка чудова в нас планета. Ната Гончаренко

Яка чудова в нас планета, Як радісно вирує тут життя, Яке чудове синє чисте небо, Я новий крок на ній роблю у майбуття. Багатство фарб, що ніжністю своєю Дивує погляд вірний кожен раз, Коли приходить диво із зорею І надихає знову в щасті жити нас. Велике сонце, чистий Ра могутній, Дає планеті вічний дар життя, … Читати далі

Дощ. Ната Гончаренко

Земля вмивається дощем, Краплини добрі ці Лягають ніжним озерцем В моїй малій руці. Волога життєдайна знов Напоїть всі лани. Вода то для планети кров, Ти вдячно їй вклонись. Це диво всесвіту святе Дає можливість жить Природі щедрій у віках І сонце знов любить.   P.S.  Матеріали люб’язно надані автором для сайту МегаЗнайка.

Пахучі трави. Ната Гончаренко

Здається ніби тільки ось Прокинулась природа, А йде вже перший сінокос. Ланів безкрайніх врода Уже достигла, вже пора Зібрати перші трави, Пахучі квіти із добра, Із зелені оправу. Що то за сила від небес, Яка дає їм жити? І дивний край оцих чудес Хто зміг колись створити?

Українська природа. Ната Гончаренко

Звідки взялося це диво, Озеро он мерехтливе. Яблуня з цвітом рожевим, Чисте безхмарнеє небо. Трави, струмками сповиті, Пагорби, лісом укриті. Де та рука, що провела Шлях із глибин всім джерелам. Знов навкруги оглянуся Й щедрій природі вклонюся.

Весна-красна. Ната Гончаренко

В обійми ліг зеленотрав’я Ярило обрієм зірок, Берізка тане у оправі Медоворосяних бруньок. Верба милує арфу долі У тиховодий рай дзеркал, Хвилює ластівка в роздоллі Зенітів вигрітий хорал. Садок бузково вибухає, Іскриться співами гілля, Пахучорунно загортає Жарини у любов рілля. Рожево-білий щастя вельон Пала на яблуньці стрункій, Бурштинно-злотим праці хмелем Рясний бджоли чаклує рій. Гойдає … Читати далі

Гімн українській землі. Ната Гончаренко

Дитинства кроком зміряні стежинки, До стерні обгорілий очерет, На бараболі ранішні краплинки, Бабусі білі сливи наче мед. І озеро, біля якого їли кашу, Дрімучий ліс, який насправді парк. У чому неповторна сила ваша? У чому таємниця ваших чар? Ця простота, жива картина вічна, Зимою біла, літечком рясна Дзвенить в душі, в життя сурмою кличе, Як … Читати далі

Краса землі моєї. Ната Гончаренко

Краса землі моєї Проникливо цвіте. В тихесеньких лілеях Мереживо святе. У вишні зріє промінь Марцевої жаги, Викохуючи гомін Медової доби. Пшениця янтаріє, Прийшла її пора, Жарини сонце гріють, Як маму дітвора. Ось соняшник схиляє Голівоньку палку. Замріяно злітає Лебедик на ставку. Верба вплітає стрічку У коси чепурні. Синіє вітру річка Лазурні літа дні.

Українська мова. Ната Гончаренко

Первоцвіт медвяний, калини сопілка, Зацвіток рутвяний, березоньки гілка. Полотняні ниви, шовкові діброви, Пломенисті зливи, зорі світанкові. Мудрості колиска, пам’яті сторожа, Перлиночок низка, криниченька Божа. Роси лебедині, сіль землі святая, Піт чола полинний, сльози мого краю. Витончена крона, виткане коріння, Віковічні дзвони, вогняне насіння. Писанка єдина, толока багата, Пісня України, стежечка хрещата. Мова зоряниста, прадідівський спадок, … Читати далі