Христос воскрес. Леонід Глібов

Христос Воскрес! Радійте, діти, Біжіть у поле, у садок, Збирайте зіллячко і квіти, Кладіть на Божий хрест вінок. Нехай бринять і пахнуть квіти, Нехай почує Божий рай, Як на землі радіють діти І звеселяють рідний край. На вас погляне Божа Мати, Радіючи, з святих небес… Збирайтесь, діти, нум співати: Христос Воскрес! Христос Воскрес!

На Великдень. Леонід Глібов

Усім, усім святих небес Святий привіт: «Христос воскрес!» Давно діди його мовляли, Друг друга щиро привітали. Летіли роки, сотні літ; Линяв людської слави цвіт; Руйнуючи земні митарства, Мінялися царі і царства. Живе, не вмре святих небес Святий привіт: «Христос воскрес!» Ростіть, цвітіть, навчайтесь, діти, Вважать добро, людей любити. Поглянувши на Божий світ, Твердіть ви ще … Читати далі

Веснянка. Леонід Глібов

Веснянка. Леонід Глібов

“Весна прийшла! Тепло знайшла!” — Кричать дiвчатка й хлопчики. “Цвiрiнь! Цвiрiнь! Журбу покинь!” — Клопочуться горобчики. Прилiз дiдок, Злiз на горбок — У хатi буть не хочеться. Тепляк дмухнув, Крилом махнув, По бородi лоскочеться. Все ожило, Все розцвiло. I рiй дiтей привiтненьких На той горбок Несе вiнок З фiалочок блакитненьких. Бринить дiдок, Як той мачок, … Читати далі

Синиця. Леонід Глібов. Байка

Синиця. Леонід Глібов. Байка

Синиця славу розпустила, Що хоче море запалить, Що море буцімто згорить, — Така, бач, є у неї сила. За вітром слава полетіла По всіх усюдах і кутках, По байраках і по садках, Далеко — аж за синє море… Усім, хто був на морі, горе! Ану — до берега тікать, Мерщій добро своє ховать Од проклятущої … Читати далі

Щука. Леонід Глібов. Байка

Щука. Леонід Глібов. Байка

Байка для дітей молодшого шкільного віку. На Щуку хтось бомагу в суд подав, Що буцім би вона такеє виробляла, Що у ставку ніхто життя не мав: Того заїла в смерть, другого обідрала. Піймали Щуку молодці Та в шаплиці Гуртом до суду притаскали, Хоча чуби й мокренькі стали. На той раз суддями були Якіїсь два Осли, … Читати далі

Коник-стрибунець. Леонід Глібов. Байка

Коник-стрибунець. Леонід Глібов

У степу, в траві пахучій, Коник, вдатний молодець, І веселий, і співучий, І проворний стрибунець, Чи в пшениченьку, чи в жито, Досхочу розкошував І цілісінькеє літо, Не вгаваючи співав; Розгулявся на всі боки, Все байдуже, все дарма… Коли гульк — аж в степ широкий Суне злючая зима. Коник плаче, серце мліє; Кинувсь він до Мурав’я: … Читати далі

Жвавий Хлопчик. Леонід Глібов. Байка

Був собі Хлопчик дуже жвавий, Моторний і цікавий: До всього придивлявсь І пильно прислухавсь; Що між собою скажуть люде — Почує, довго не забуде. Наслухавсь він, що дуже довгий світ, Куди не глянь — все світ, ні тину, ні воріт. От, як діждали літа, Придумав він побачить того світа І на комору зліз; як глянув … Читати далі

Гадюка і Ягня. Леонід Глібов. Байка

Під дубом у гаю жила Гадюка, Непросипуща злюка: Усе було сичить-сичить, Щоб кого-небудь укусить. Мале Ягнятко там гуляло; Скік-верть, сюди-туди — Та якось під той дуб і доскакало, Не сподіваючись біди… Гадюка кинулась та й укусила,— От так, як бач, Безвинного занапастила. Ягнятко в плач, А потім на травицю впало: — Ох, за що ж, … Читати далі

Гава і Лисиця. Леонід Глібов. Байка

Гава і Лисиця. Леонід Глібов. Байка

Літаючи по дворах, Гава Шматок ковбаски добула; Хоч кажуть, що вона дурна роззява, А до крадіжки здатная була. От узяла та й полетіла, Щоб недалечко, у ярку, На самоті поснідать до смаку: Усе було, ще ковбаси не їла. «Спасибі,— думає,— розумним головам, Що в світі потрудились, Усячину робить навчились; Поміж людьми, як кажуть, добре й … Читати далі