Для чого людині серце. Дімаров Анатолій

В гус­то­му-пре­гус­то­му лі­сі, де май­же ні­ко­ли не по­яв­ля­лись лю­ди, жи­ло по­між ко­рін­ням де­рев плем­’я де­рев­’я­них чо­ло­віч­ків. Весь свій вік — а жи­ли во­ни ду­же дов­го — чо­ло­віч­ки оті ні­чо­го не ро­би­ли, бо їм не тре­ба бу­ло ні їс­ти, ні пи­ти, ані зо­дя­га­ти­ся: во­ни ж бу­ли де­рев­’я­ні, і най­лю­ті­ший мо­роз не міг їм дош­ку­ли­ти. Весь день … Читати далі

Красиві слова і красиве діло. Василь Сухомлинський

Серед поля стоїть маленька хатина. її побудували, щоб у негоду люди могли сховатися й пересидіти в теплі. Одного разу серед літнього дня захмарило й пішов дощ. А в лісі в цей час було троє хлопців. Вони сховалися в хатинці й дивилися, як з неба ллє, мов з відра. Коли це бачать: до хатини біжить ще … Читати далі

Шість лебедів. Брати Грімм

Один король поїхав якось у велику пущу на полювання, угледів звіра і так швидко погнався за ним, що всі ловчі повідставали. Як стало вечоріти, король зупинився і, озирнувшись на всі боки, побачив, що заблукав. І хоч як пильно шукав він дороги з лісу, та не знайшов. Коли бачить – іде назустріч йому баба, стара-престара, аж … Читати далі

Як білочка дятла врятувала. Василь Сухомлинський

Серед зими потепліло, пішов дощ, а потім знову замерзло. Вкрилися льодом дерева, зледеніли шишки на ялинках. Немає чого їсти дятлові: стукає об лід, а до кори не достукається. Б’є дзьобом шишку, а зернятка не вилущуються. Сів дятел на ялині й плаче. Падають гарячі сльози на сніг, замерзають. Дивиться білка з дупла — дятел плаче. Стриб, … Читати далі

А серце тобі нічого не наказало? Василь Сухомлинський

Андрійко прийшов зі школи і побачив заплакану матір. Він поклав книжки й сів за стіл. Чекає обіду. – А тата відвезли в лікарню, – каже мати. – Занедужав батько. Вона чекала, що син занепокоїться, стривожиться. Та син був незворушний, спокійний. Мати великими очима дивилась на Андрійка. – А нам завтра до лісу йти, – каже … Читати далі

Бабуся. Пилип Бабанський

Після того як у новому мікрорайоні заселили ще один будинок, у класі появився новачок – Максим, білявий хлопець з розумними сірими очима. Він завжди був акуратно одягнений, на уроках сидів тихо, вчительку слухав уважно. На перервах нікого не чіпав. А коли здоровило Люсик якось штурхнув його, Максим блискавично крутнувся – і Люсик опинився на землі. … Читати далі