Надходило свято Миколая. Цього року воно було дуже холодним. В одній бідній родині жили батько, мати та маленький Івась. У їхній хаті економили дорогий газ, тому в кімнатах було зимно. Вночі Івась змерз у своєму ліжку. Сонний перейшов до батьків і заснув біля них.
Коли Івась прокинувся, батька з матір’ю вже не було вдома, вони подались заробити трохи грошей. Він швиденько одягнувся і гайнув на вулицю, де гралися інші діти. Вони саме хвалилися подарунками святого Миколая, знайденими вранці під своїми подушками.
– А що тобі подарували? – спитали вони у Івася.
Він задумався, зітнув плечима й щиро сказав:
– А мені мама з татом подарували тепло…
– Тепло? – зареготали діти. – Хіба можна ним поласувати чи побавитися?
– Мені було дуже холодно, і батьки мене зігріли…
Діти аж за животи схопилися від сміху… Івась гірко заплакав, а
потім підвів голову і крізь сльози проказав:
– А кому з вас цієї ночі батьки подарували тепло, га?.. – Нікому, от! То в мене – найкращий подарунок!
І мерщій гайнув до хати…
Джерело: Мандрівка святого Миколая: Антологія. Легенди, казки, оповідання / Упорядник З. Жук. – Львів: Свічадо, 2008.
Поділіться з друзями:
