Мова – голос рідної землі,
Що від Бога у віках лунає,
Ритм колиски, в якій у теплі
Мама свою радість колихає.
Мова – тиха казка вечорова
Для дитини, любого маляти.
Мова – це батьківська настанова
Сину, щоб у дорогу вирушати.
Рідна мова – це любові пісня,
Що закоханим душа співає.
Рідна мова – плач осиротілих,
Коли серце спокою не знає.
Рідна мова – трелі солов’я,
Що лунають в гаю на світанку.
Мова – гуркіт грому десь здаля,
Що розбудить сонну землю зранку.
Рідна мова – чисте джерело,
Із дитинства шлях свій починає.
Дбай, щоб не замулилось воно,
Не засмічуй, хай життя триває.
Говори, хай чують навкруги
Рідну мову, що із серця ллється,
Не завдай ти кривди їй, туги,
Хай в віках їй радісно живеться!