Лише замрію гір зелених
Протнуть пташині голоси,
Понад Дністром до милих кленів
Йде всміхненнй збирач роси.
На ньому сяють срібні глеки,
Увесь тремтливий — мов струна.
Можливо, із доріг далеких
Прийшов він в чашу від вина.
Прийшов сюди згубити втому,
Вдихнути чистоти порив.
Вклонитись низько тому дому,
Де славний Маковей творив,
Набратись сили — й гайда далі,
Вогонь зелений палахтить…
А ранок грає на роялі,
І в звуках тих душа бринить…
Поділіться з друзями:
