Комп’ютери XVII століття
Слово «комп’ютер» аж ніяк не є винаходом нинішньої епохи. Перші «комп’ютери» з’явилися на початку XVII століття – правда, в ті часи так називали аж ніяк не обчислювальні машини. В Англії цим словом позначали людей, які добре вміли рахувати і за певну плату виконували складні підрахунки для всіх бажаючих. Адже в точному перекладі з англійської мови «to compute» означає «підраховувати», а «computer», відповідно – «розрахунок».
Але вже тоді багатьох людей, які добре знали математику, захоплювала мрія створити спеціальний пристрій, яке могло б виконувати різні підрахунки, економлячи час конструкторам, бухгалтерам та іншим фахівцям, в чиї обов’язки входила робота з цифрами. Першою спробою такого роду, що збереглася в історії, стала «Паскаліна» – механічний пристрій, винайдене відомим фізиком і математиком з Франції Блез Паскаль.
Вчений створив більше десятка рахункових машин, причому останні моделі справлялися з 8-розрядними числами, що для того часу було більш ніж достатньо.
Беббідж і його обчислювач
Найчастіше, говорячи про першому комп’ютері, згадують обчислювальну машину англійця Чарльза Беббіджа. Він розробив і опублікував концепцію свого обчислювача в далекому 1822 році, причому його машина могла не просто здійснювати примітивні арифметичні операції, але самостійно виконувала цілі блоки послідовних обчислень, тобто була програмованої.
У 1837 році Беббідж виготовив першу машину для обчислень за спрощеною схемою: вона виконувала кілька послідовних операцій і друкувала отримані результати на аркуші паперу, що само по собі в ті часи було неймовірною дивиною.
На жаль, Беббіджу не вистачило коштів, щоб закінчити свій обчислювач, а незабаром учений захворів і помер, залишивши працю незавершеним. Однак зроблені ним теоретичні розробки допомогли наступним поколінням вчених створити справжній комп’ютер.
Тьюринг і Цузе – кому належить пальма першості?
У ХХ столітті завдання створення обчислювальної машини стала більш ніж актуальною: йде повним ходом в усьому світі індустріалізація вимагала виконання безлічі складних розрахунків в самих різних сферах економіки. У Британії до 1936 року була створена обчислювальна машина, яка стала прообразом для всіх наступних поколінь комп’ютерів. Її творцем став математик Алан Тьюринг, який одночасно заклав основи інформатики та програмування, ставши родоначальником цілого дерева комп’ютерних наук. Обчислювач Тьюринга отримав назву ACE (Automatic Computing Engine).
Практично одночасно, в 1936-38 році, подібна за конструкцією і за закладеним в ньому принципам пристрій створив і німецький винахідник Конрад Цузе. Його обчислювальна машина, що використала двійкове кодування, називалася Z3, а кількома роками раніше були зібрані кілька простіші Z1 і Z2. Як і машина Тьюринга, апарат Цузе був електромеханічним за принципом дії. І та, і інша машина згодом найактивнішим чином використовувалися для армійських розрахунків: як ми пам’ятаємо, на Європу тоді насувалася найбільша війна в історії людства.
Слід сказати, що Тьюринг в значно більшому ступені, ніж Цузе, може вважатися автором першого комп’ютера. Він був блискучим теоретиком і розробив ряд концепцій створення комп’ютерів, які були реалізовані в майбутньому. Його ідеї з приводу зберігання комп’ютерних програм в пам’яті машини, шифратора голосової мови та інші талановиті розробки згодом були втілені в сучасних комп’ютерах.
Про перший комп’ютер – Американський ENIAC
ENIAC (англ. Electronic Numerical Integrator and Computer) — перший у світі програмований комп’ютер. Комп’ютер розміщувався в Інституті електроніки Пенсильванського університету і займав площу 167 кв. м. робки припадає на 1946. За своїми розмірами він був схожий на невеликий будиночок більше, ніж на сучасний ПК.
Для створення було використано 18 000 ламп, а споживання енергії досягало 150 КВт. Його маса складала 30 тонн. Вартість розробки становила майже півмільйона доларів. Творцями ENIAC стали Дж.П. Еккерт і Дж. Мочлі. За своєю архітектурою і функцій він став першим комп’ютером в сучасному значенні цього слова.
Перший у світі комп’ютер був профінансований і створений американською армією для обчислень балістичних таблиць, які використовуються в авіації та артилерії. Він володів двійковою системою і розраховував досить складні на той час завдання. Апарат успішно функціонував до 2 жовтня 1955 року, а потім був розібраний.
Найдивовижніше — це кілометри проводів, якими був обвитий комп’ютер. Він програмувався як телефонний комунікатор, який обслуговується телефоністками.
А про клавіатуру і моніторі мови взагалі не було. На жаль в той час люди не робили відмінностей між «софтом» і «залізом». Сама машина була схожа на довгий ряд з 42 металевих шаф, доверху набитих величезною кількістю лампочок, які створювали ефект сауни в приміщенні. Через те, що охолодження було поганим, в комп’ютері траплялися збої. Швидше за все через лампи. Система використовувалась не двоєчна, а десяткова, що на ті часи було звичніше. Що стосується програмування, то воно здійснювалося вручну, шляхом перестановки операторами близько 6000 перемикачів і подальшим перемиканням кабелів. Після кожної виконаної програми комп’ютер доводилося перезавантажувати заново, через те, що він не мав жорсткого диска.
Історія персонального комп’ютера
Ще у 1968 році дослідник Дуглас Енгельбарт показав те, що стало звичним на початку 21 століття — електронну пошту, гіпертекст, текстовий процесор, відеоконференції та маніпулятора «мишу». Разом з тим у той час використання комп’ютера (ЕОМ) було занадто дорогими для індивідуального користування (у бізнесі чи освіті).
У 1970 році компанією (Hewlett-Packard) було презентовано розробку обчислювальної системи (комп’ютера), яка повністю розміщувалась на верхній частині столу і мала клавіатуру, маленький дисплей(монітор) і принтер. Першим персональним комп’ютером вважається Xerox Alto, розроблений у 1973 році Науково-дослідним центром компанії Xerox (PARC) у Пало-Альто (Каліфорнія, США). Він вже мав графічний інтерфейс (GUI), який пізніше служив прикладом для Apple Computer у створенні операційної системи для Macintosh і Microsoft для розробки інтерфейсу Windows. Комп’ютер Wang +2200 1973 року мав повнорозмірний дисплей на основі електронно-променевої трубки (ЕПТ) та касети як засіб зберігання інформації. Впровадження мікропроцесорів призвело до масового поширення персональних комп’ютерів після 1975 року.
Ранні персональні комп’ютери(мікрокомп’ютери) були цікавими головним чином для фахівців і аматорів радіоелектронних пристроїв. Програмування таких пристроїв здійснювалося за допомогою зміни положень перемикачів на передній панелі, результати обчислень відображалися вмиканням відповідних лампочок-індикаторів. Практичне застосування мікрокомп’ютера вимагало додавання периферійних пристроїв, як-от: клавіатури, комп’ютерні дисплеї, дискові накопичувачі та принтери. Micral N був одним з найперших комерційних мікрокомп’ютерів на основі мікропроцесора Intel 8008. Його випускали, починаючи з 1972 року, причому було продано близько 90000 пристроїв.
У 1976 році Стів Джобс і Стів Возняк створили персональний комп’ютер Apple I з платою яка містила близько 30 мікросхем. У січні 1977 року було представлено персональний комп’ютер Commodore PET, у червні 1977 року — Apple II (як правило, його називають «Apple») і TRS-80 від Radio Shack у листопаді 1977 року. Масовий випуск мікрокомп’ютерів сформував ринок персональних комп’ютерів, що дало змогу широкому колу людей використовувати комп’ютери, орієнтуючись на використовувані програмні засоби, практично не звертаючи уваги на технічні особливості їхньої роботи.
З початку 1980-х років комп’ютери широко використовуються для персонального (у тому числі і домашнього) використання, розробляється програмне забезпечення широкого спектра, у тому числі і ігри. Персональний комп’ютер Commodore 64 було продано в кількості 17 млн шт. Ще один такий комп’ютер — NEC PC-98, продано понад 18 мільйонів одиниць. Кілька дорожчих систем (хоча дешевших порівняно з міні-ЕОМ чи мейнфреймами) почали використовуватися в офісах і невеликому бізнесі. Персональні робочі станції характеризувалися високою продуктивністю процесорів і графічних дисплеїв, великим обсягом пам’яті твердого диска, мережними можливостями і роботою під керуванням багатозадачної операційної системи.
Зрештою, у зв’язку з впливом персонального комп’ютера IBM на робочі станції та домашні комп’ютери втратили технічні відмінності. Комп’ютери для бізнесу почали використовувати колір та інші графічні можливості, звук, а домашні комп’ютери і ігрові системи використовували ті ж самі процесори та операційні систем, що й комп’ютери офісних працівників.
У 1982 році «Комп’ютер» було названо машиною року за версією журналу Time Magazine.
У Радянському Союзі обчислювальні машини, призначені для особистого використання, носили офіційну назву персональних електронних обчислювальних машин (ПЕОМ).
Використано матеріали uk.wikipedia.org
Поділіться з друзями:
