Про першу повітряну кулю, яка підняла у повітря людей.
Повітряна куля «АД АСТРА!»
Цікаво відзначити, що у 1782 році відомий французький вчений, математик і астроном, академік Лаланд писав: «Остаточно доведена цілковита неможливість для людини піднятися або навіть триматися в повітрі, досягти цього за допомогою рухливих крил…»
Тим більша заслуга скромних співвітчизників вченого братів Монгольф’є, які на практиці довели безпідставність його твердження.
А трапилося це 1783 року в невеликому французькому містечку Анноні. Брати Монгольф’є, старший Жозеф і молодший Етьєн, були вельми шанованими і досить заможними людьми в місті. Вони володіли паперовою фабрикою. І раптом по місту пролетіла чутка, що фабриканти дивачать: роблять з паперу якісь величезні міхи, наповнюють їх димом, і нібито ті міхи навіть літають у повітрі.
Городяни попросили Жозефа і Етьєна показати їм цю дивовижу. І брати призначили перший прилюдний політ кулі на 5 червня 1783 року. До цього дня вони старанно готувалися і збудували велику кулю з тканини, проклеєної для щільності папером. Посередині куля була укріплена ще й поясом із цупкої тканини, а від нього відходили мотузки, за які можна було утримувати кулю під час наповнення її димом.
Знизу, біля горловини, в, яку мало заходити гаряче повітря, брати приробили дерев’яну раму. Куля вийшла з триповерховий будинок заввишки і важила понад 200 кілограмів.
І ось настав призначений день. На площу зійшлися ледь не всі мешканці Аннона – і старі, й малі. Люди зачудовано дивилися на купу розмальованої матерії і не розуміли, що ж буде далі. А поруч готувалося вогнище. Брати пояснили глядачам, що зараз вони наповнять цю оболонку звичайнісіньким гарячим димом і вона розправиться, роздується і злине вгору.
Городяни хоча і поважали братів Монгольф’є, але, слухаючи їх, сумнівалися й відверто підсміювались.
Але ось запалало вогнище. Вісім помічників взялися за бокові мотузки, а Жозеф і Етьєн помістили горловину кулі над вогнищем. Гаряче повітря почало наповнювати оболонку, і вона, заворушившись, мов жива істота, стала підніматися із землі, розправляти свої зморшки, рости вгору. Незабаром над натовпом виросла велетенська куля, більше одинадцяти метрів у діаметрі. На ній було написано величезними літерами «Ад астра!», що в перекладі з латинської означає «До зірок!»
Натовп захвилювався, бачачи, як вісім чоловік ледве стримують це чудисько. І тоді Жозеф скомандував, щоб помічники відпустили мотузки. Куля вирвалася 1 полетіла вертикально в небо. Площа ахнула! Такого ще не бачив ніхто. Люди раділи, дивувалися, вітали братів з успіхом. День був тихий, і куля швидко піднімалася над містечком, все зменшуючись. Вона злинула майже під самісінькі хмари, на цілу версту. Коли тепле повітря в ній охолонуло, куля втратила підйомну силу і почала довільно, як парашут, спускатися. Першими наздогін за нею кинулися, звичайно, хлопчаки. А слідом за ними – і дорослі. Куля опустилася недалеко, за кілометр від місця запуску, і радощам людей не було меж. Раділи і брати Монгольф’є. Нарешті їхня мрія збулася!
Так 5 червня 1783 року Жозеф і Етьєн Монгольф’є і їхнє маленьке містечко Аннон назавжди увійшли в історію авіації.
ВІКТОР ГОНЧАРЕНКО
Поділіться з друзями:
