Автор: Сухомлинський Василь

Хризантема й Цибулина. Василь Сухомлинський

Хризантема й Цибулина. Василь Сухомлинський

Недалеко від хати росла Хризантема. На спаді літа вона зацвіла ніжним рожевим цвітом і милувалася своєю красою. Її квіти шепотіли: “Які ми гарні…” А поруч із Хризантемою росла Цибулина. Ну, звичайнісінька цибуля. На спаді літа Цибулина доспіла, зелене пір’я зів’яло, й від неї відгонило гострим духом. Хризантема морщила носа й казала: — Як неприємно від …

Хризантема й Цибулина. Василь Сухомлинський Докладніше »

Лялька під дощем. Василь Сухомлинський

Зіна вкладалася спати. А надворі почалася гроза. Гримів грім, з-за Дніпра насувались чорні хмари. По залізному даху зашумів дощ. Блиснула блискавка, на мить стало ясно, як удень. Зіна побачила: на подвір’ї стоять калюжі води, йде дощ. Ой горе, що ж це таке? — на лавці, під дощем, лежить її лялька Зоя. Вона забула Зою на …

Лялька під дощем. Василь Сухомлинський Докладніше »

Сорока кашу варила. Василь Сухомлинський (казка)

У Сороки було семеро дітей. Прилетіла вона додому, а діти кричать: – Їсти хочемо! – Підождіть, любі, я вам каші наварю. Наварила Сорока гречаної каші. Пахне каша, аж слинка у діток тече. Наклала мати каші в сім тарілочок, дала діткам ложечки, їдять дітки, мовчать. А Сорока сидить біля столу, їй не вистачило каші, всю віддала …

Сорока кашу варила. Василь Сухомлинський (казка) Докладніше »

Найгарніша мама. Василь Сухомлинський (казка)

Випало Совеня із гнізда та й повзає. Далеко забилось, не може знайти рідного гнізда. Побачили птахи малого — некрасивого, з великою голівкою, вухатого, банькатого, жовторотого. Побачили та й питають, дивуючись: — Хто ти такий, де ти взявся? — Я Совеня, — відповідає мале. — Я випало з гнізда, не вмію ще літати і вдень дуже …

Найгарніша мама. Василь Сухомлинський (казка) Докладніше »

Все співає в лісі. Василь Сухомлинський

Все співає в лісі. Василь Сухомлинський

Весною ми пішли до лісу. Зійшло сонце, подихнув легенький вітерець, і всі дерева в лісі заспівали. Кожне співало свою пісню. Береза співала ніжну пісню. Слухаючи цю пісню, хотілось підійти до білокорої красуні й обняти її. Дуб співав мужню пісню. Коли ми слухали пісню дуба, нам хотілось бути сильними, відважними. Верба, що схилилась над ставком, співала …

Все співає в лісі. Василь Сухомлинський Докладніше »

Як дзвенять сніжинки. Василь Сухомлинський

Це було зимового вечора. Сонце сховалось за брій. Зарожевів сніговий килим. Стало тихо-тихо. Замерехтіли зорі в глибокому небі. Раптом з півночі насунула чорна хмара. Пливе над снігами. Потемнів сніговий килим. Падають сніжинки на землю. Тихо лягають на поле, на ліс, на дорогу. Я прислухаюсь до тихого снігопаду і чую ніжний дзвін. Немов десь далеко-далеко бринить …

Як дзвенять сніжинки. Василь Сухомлинський Докладніше »

Як міняється колір снігу? Василь Сухомлинський

Про те, як міняється колір снігу дуже цікаво розповів дітям Василь Сухомлинський – відомий український педагог та письменник. Пропонуємо і вам ознайомитися із його оповіданням “Як міняється колір снігу?”. Художнє оповідання Василя Сухомлинського. Як міняється колір снігу? Василь Сухомлинський Коли сходить сонце, снігові замети рожеві. Це сонце забарвлює їх своїм промінням. Сонце підіймається вище й …

Як міняється колір снігу? Василь Сухомлинський Докладніше »

Спляча книга. Василь Сухомлинський

На полиці, серед книг про далекі країни й небачених звірів, стояла велика цікава Книга. У ній розповідалося про могутнього богатиря. Букви в цій Книзі яріли, як розпечене залізо. Вона мала дивну властивість: як тільки доторкнеться палах-куче вогненне слово до людського серця, в ньому займеться вогник. І людина, в якої у грудях б’ється серце з цим …

Спляча книга. Василь Сухомлинський Докладніше »

Списав задачу. Василь Сухомлинський. Оповідання

Павлик прийшов до школи дуже стурбований. Дома він довго сидів над задачею й не міг розв’язати її. Тепер він прийшов до школи, щоб у когось списати задачу. Бо працювати сам Павлик не любив. Прийшла Зіна. Вона добре вміла розв’язувати задачі. Павлик запитав у неї: – Зіно, на скільки питань задача? – На троє, – відповіла …

Списав задачу. Василь Сухомлинський. Оповідання Докладніше »

Ледача подушка. Василь Сухомлинський

Оповідання Василя Сухомлинського про те, як дідусь навчив маленьку дівчинку Яринку долати ранкові лінощі. Ледача подушка. Василь Сухомлинський Маленькій Яринці треба рано-рано вставати, щоб до школи йти, а не хочеться, ой як не хочеться! Ввечері питає Яринка у дідуся: – Дідусю, чому вранці вставати не хочеться? Навчіть мене, дідусю, спати так, щоб хотілося вставати і йти …

Ледача подушка. Василь Сухомлинський Докладніше »

Яблуко в осінньому саду. Василь Сухомлинський

Пізньої осені маленькі близнятка Оля й Ніна гуляли в яблуневому саду. Був тихий сонячний день. Майже все листя з яблунь опало і шурхотіло під ногами. Тільки де-не-де на деревах залишилося пожовкле листячко. Дівчатка підійшли до великої яблуні. Поруч з жовтим лист ком вони побачили на гілці велике рожеве яблуко. Оля й Ніна аж скрикнули від …

Яблуко в осінньому саду. Василь Сухомлинський Докладніше »

Іменний обід. Оповідання Василя Сухомлинського

Оповідання українською мовою про сімейні і родинні відносини. Оповідання Василя Сухомлинського для дітей “Іменний обід”. Оповідання, яке можна читати на уроках, виховних заняттях, з виховною метою вдома. Прочитайте дітям! Іменний обід (Іменини). Оповідання Василя Сухомлинського У Ніни велика сім’я: мати, батько, два брати, дві сестри й бабуся. Ніна найменша: їй восьмий рік. Бабуся – найстарша: їй …

Іменний обід. Оповідання Василя Сухомлинського Докладніше »

А серце тобі нічого не наказало? Василь Сухомлинський

Андрійко прийшов зі школи і побачив заплакану матір. Він поклав книжки й сів за стіл. Чекає обіду. – А тата відвезли в лікарню, – каже мати. – Занедужав батько. Вона чекала, що син занепокоїться, стривожиться. Та син був незворушний, спокійний. Мати великими очима дивилась на Андрійка. – А нам завтра до лісу йти, – каже …

А серце тобі нічого не наказало? Василь Сухомлинський Докладніше »

Він тільки живий красивий. Василь Сухомлинський

Він тільки живий красивий. Василь Сухомлинський

Великий красивий метелик Махаон сів на червону квітку канни. Сів і ворушить крильцями. До Махаона підкрався хлопчик, впіймав його. Тріпоче крильцями Махаон, але вирватися не може. Хлопчик пришпилив його великою шпилькою до паперового листка. Крильця метелика поникли. — Чому ти перестав тріпотіти крильцями, Махаоне? — запитує хлопчик Махаон мовчить. Хлопчик поклав листок з мертвим Махаоном …

Він тільки живий красивий. Василь Сухомлинський Докладніше »

Борщ зі скибкою свіжого хліба. Василь Сухомлинський

В однієї матері було два сини — Працьовитий і Ледачий. Одного разу поїхав Працьовитий у поле — землю орати, а Ледачий пішов у садок під грушею лежати… Мати думає: «Що б його смачне на обід синам зварити?» Зварила борщу зі свіжою капустою, зі сметаною, з кропом і буря­ками. А до борщу спекла хліба свіжого, пахучого. …

Борщ зі скибкою свіжого хліба. Василь Сухомлинський Докладніше »

Ластівки прощаються з рідни краєм. Василь Сухомлинський

Багато років під стріхою однієї хатини жили ластівки. Весною вони повертались з вирію, ластів’ят виводили, а восени відлітали в теплі краї. У хатині жили батько й мати, була в них дівчинка Оленка. Вона з нетерпінням чекала теплого весняного дня, коли з’являються ластівки. Це було для Оленки справжнім святом. Улітку дівчинка любила дивитись, як ластівки годують …

Ластівки прощаються з рідни краєм. Василь Сухомлинський Докладніше »

Які ж ви щасливі! Василь Сухомлинський

Сьогодні до школи вперше прийшли малюки. Завтра їм починати навчання, а сьогодні їх привели матері, щоб познайомити з учителем. Матері пішли додому. Діти залишилися з учителем на зеленій галявині, під високою липою. Старий учитель Іван Пилипович сьогодні зустрічає десяте покоління своїх вихованців. Доведе оцих малюків до четвертого класу, і сповниться сорок років його роботи в …

Які ж ви щасливі! Василь Сухомлинський Докладніше »

Краплина роси. Василь Сухомлинський

Дуже цікаві оповідання Василя Сухомлинського про кругообіг води у природі. Краплина роси. Василь Сухомлинський Рано-вранці на квітці троянди прокинулась Краплина роси. — Як я тут опинилась? — думає Краплина. — Увечері я була високо в небі. І захотілось їй знову в небо. Пригріло Сонечко. Випарувалась Краплина, піднялась високо-високо у блакитне небо, до самого Сонечка. А …

Краплина роси. Василь Сухомлинський Докладніше »

Кому ж іти по дрова? Василь Сухомлинський

Край села живе вдова з трьома синами. Два сини вже юнаки, високі, ставні, красиві. А третій — підліток, Юрко — маленький, тоненький, мов очеретина. Було це взимку. Випав глибокий сніг, дме північний вітер, тріщить мороз. Мати й каже — немовби сама до себе, але так, щоб і сини чули: — Холодно, діти. А топити нічим… …

Кому ж іти по дрова? Василь Сухомлинський Докладніше »

Колиска. Василь Сухомлинський

Колиска. Василь Сухомлинський

Надворі стояв лютий холод. Гілки на яблуні тремтіли від морозу. До однієї гілочки приліпився маленький згорточок. Дівчинка, що годувала синичку, побачила цей згорточок і сказала: — Яка маленька брунька! «Люди називають мене брунькою», — подумав Хлопчик, загорнутий у пелюшки. Зима сповила його, укрила від холоду й сказала: «Чекай весни». Прийшла Весна. Вона розповила Хлопчика-Листочка. Піднявся …

Колиска. Василь Сухомлинський Докладніше »

Кмітливий скляр. Василь Сухомлинський

З вечора на ставку плавали качки. Прийшов Юрко вранці до ставка і бачить диво дивне. Весь ставок покритий тонким склом. А під склом вода грає. Питається Юрко в тата: — Хто це покрив ставок склом? Сміється тато й каже: — Є такий умілий, кмітливий скляр. Прийшов і засклив ставок одним величезним склом. Живе той скляр …

Кмітливий скляр. Василь Сухомлинський Докладніше »

Клен зітхнув…. Василь Сухомлинський (казка)

Клен зітхнув. Василь Сухомлинський

Старий Клен усю зиму спав. Крізь сон чув завивання хуртовини й тривожний крик чорного ворона. Холодний вітер гойдав його віти, нагинав їх. Та ось одного сонячного ранку відчув Старий Клен, ніби до нього доторкнулося щось тепле й лагідне. Прокинувся. А то до нього прилинув теплий Весняний Вітер. — Годі спати,— зашепотів теплий Весняний Вітер. — …

Клен зітхнув…. Василь Сухомлинський (казка) Докладніше »

Квітка сонця. Василь Сухомлинський

Квітка сонця. Василь Сухомлинський

На високому стеблі — велика квітка з золотими пелюстками. Вона схожа на сонце. Тому й називають квітку соняшником. Спить уночі соняшник, схиливши золоті пелюстки. Та як тільки сходить ранкова зоря, пелюстки тремтять. То соняшник жде сходу сонця. Ось уже сонце викотилося з-за обрію. Соняшник повертає до нього свою золоту голівку й дивиться, дивиться на червоне …

Квітка сонця. Василь Сухомлинський Докладніше »

Каяття. Василь Сухомлинський

Костя й Павло — брати. У неділю мати дала їм хлібину й сказала: — Сходіть, хлопці, на пасіку до діда Юхима. Понесіть йому хліба й чисту сорочку. Узяли вони хліб і чисту сорочку й рушили. Пасіку вивозили на літо до лісу, там і жив дід Юхим до самої осені. Дідусь дуже зрадів, що хлопці прийшли. …

Каяття. Василь Сухомлинський Докладніше »

Кам’яне серце. Василь Сухомлинський

В однієї жінки народився син. Душу вклала вона в свою дитину. Боялась, як би пилинка на нього не сіла, як би вітерець не подув. Дуже хвилювалась мати, щоб син її не брав близько до серця горе, страждання, біль людей. Наблизилась смертна година дідуся — мати взяла й відвезла сина до сестри у сусіднє село. Забрала, …

Кам’яне серце. Василь Сухомлинський Докладніше »

Камінь. Василь Сухомлинський

У лузі, під гіллястим дубом, багато років жила криниця. Вона давала людям воду. Під дубом біля криниці відпочивали подорожні. Одного разу сюди прийшов хлопчик, який любив пустувати. Він подумав: «А що воно буде, коли я візьму оцей камінь і кину його в криницю? Ото, мабуть, булькне дуже». Підняв камінь, кинув його в криницю. Булькнуло та …

Камінь. Василь Сухомлинський Докладніше »

Іванова хата горить. Василь Сухомлинський

Петро й Степан працювали в полі. Коли це бачать: у селі пожежа. І здається їм, що горить саме там, де вони живуть, Петро й Степан. — Це, мабуть, наші хати горять,— каже Петро. — Їдьмо скоріше додому,— каже Степан. Та й запріг коней у воза. Петро й Степан погнали коней до села. В’їхали в село, …

Іванова хата горить. Василь Сухомлинський Докладніше »

Ледар і Сонце. Василь Сухомлинський

У жарку літню днину пішов Ледар до лісу. Ліг на тінистій галявині й заснув у м’якій траві. Доки він спав, Сонце піднялось у саму височінь. На галявині затанцювали сонячні промені. Ледар відчув, як Сонце припікає в голову і в ноги. Піднятися б Ледареві й лягти в тінь, на прохолодну траву, але ж ліньки. Каже Ледар …

Ледар і Сонце. Василь Сухомлинський Докладніше »

Яблунька і літо. Василь Сухомлинський

Яблунька і літо. Василь Сухомлинський

Юрко й Мишко весною посадили біля школи яблуньку. І домовились: на канікулах будуть приходити до школи і поливати її. Сьогодні поливатиме Юрко, завтра – Мишко, потім знов Юрко, потім Мишко. Ростиме собі яблунька – сил набиратиметься. Настали канікули. “Сьогодні мені поливати яблуньку, – подумав Юрко. – Та хіба їй що станеться, як один день не …

Яблунька і літо. Василь Сухомлинський Докладніше »

Найласкавіші руки. Василь Сухомлинський

Найласкавіші руки. Василь Сухомлинський Маленька дівчинка приїхала з мамою до великого міста. Пішли вони на базар. Мама тримала доньку за руку. Дівчинка побачила стільки цікавого, що від радощів заплескала в долоні і… — загубилася в натовпі. Загубилася й заплакала. — Мамо! Де моя мама? Люди обступили дівчинку, питають: — Як тебе звати, дівчинко? — Олею. — …

Найласкавіші руки. Василь Сухомлинський Докладніше »