Дощ. Максим Рильський
Благодатний, довгожданий,
Дивним сяйвом осіянний,
Золотий вечірній гість
Впав бадьоро, свіжо, дзвінко
На закурені будинки
Зголоднілих передмість.
Відкривай гарячі груди,
Мати земле! Дощ остудить,
Оживить і запліднить,-
І пшеницею й ячменем
Буйним повівом зеленим
Білі села звеселить.
Перед грозою. Максим Рильський
Натрудившися у квітні,
Перецвівши у маю,
Йдуть дерева передлітні
В повінь лагідну свою.
Пелюстки зронивши в ноги,
Ждуть у зав’язі вони
Благодатної вологи
З рук дозрілої весни.
На траві роси немає,
Дим прослався над селом.
Землю ластівка черкає
Розтривоженим крилом.
Горобці в піску сипкому —
Ніби діти у ставку…
Стане ясно і малому,
Річ побачивши таку:
Йде гроза з-за верхогір’я…
Справді, тільки примічай:
Чорних птиць імлисте пір’я
Затемнило небокрай.
Прокотився грім з розгоном,
Грають блискавок шаблі.
Пахне морем і озоном
Від притихлої землі.
Після бурі. Максим Рильський
Минулася буря — і сонце засяло,
Веселка всміхнулась в ясних небесах,
Проміння у краплях прозорих заграло,
І хмари у шати блискучі убрало,
І світ стрепенувся, мов збуджений птах.
Поділіться з друзями:
