Спочатку було тепло, а потім підмерзло. Дороги стали блискучими і слизькими. Бабуся сказала:
— Почалася ожеледь.
Я все-таки вийшов на вулицю. Дивлюсь, по дорозі біжить хлопчик. Він біг, біг і — бух! — простягнувся на льоду.
Вітер зірвав з нього шапку, і вона покотилася по дорозі. Я стояв біля воріт і голосно сміявся.
Хлопчик встав, сердито подивився на мене і кинувся наздоганяти свою шапку.
Я побіг за ним. Мені цікаво було дізнатися—дожене він її чи ні. Раптом я посковзнувся і з усього розмаху упав на лід.
Я дуже забив спину. І, знаєте, мені чомусь зовсім не було смішно. Нітрішечки.
Поділіться з друзями:
