Оповідання про підготовку птахів до зими, про осінню природу. А ви знали, що птахи також бувають хутровими? Читайте оповідання “Лісові кулики”, “Дрімлюга”, “Лісові кулики”.
Лісові кулики. Володимир Пархоменко
Перед лісом лежало поле. Густа щітка оксамитової озимини була вкрита холодною росою, що впала на землю з передранкового туману. Сонце ще не сходило, але край неба вже жеврів і, розганяючи нічну темряву, все світлішав і світлішав.
Подув свіжий вітерець. Перші скісні промені сонця стрибнули по верхівках дерев, торкнулися землі, заграли міріадами перлин на краплинах роси й освітили ліс.
Йду під його золоте шатро. Тут, тихо гойдаючись у повітрі, спускаються на землю жовті, бурі, коричневі, червоні листки. Десь зовсім недалеко, на узліссі, мають бути лісові кулики — вальдшнепи.
Довгим м’яким дзьобом перегортає вальдшнеп опалі листки, старанно визбируючи під ними слимаків, комах. З вологого грунту птах витягує дощових черв’яків.
Іду тихенько далі. Очі напружено вдивляються в кожен кущик. Насторожений слух намагається впіймати кожен лісовий шерех. Тріснула під ногою суха гілочка. Присів кулик. Вихрясто-руде пір’я з сірими, чорно-бурими плямами злилося з осіннім лісовим вбранням. Сидить вальдшнеп, не ворухнеться, тільки чорпі гарні очі сторожко дивляться навкруги.
Поволі крокую повз нього…
Кулики — птахи відкритих просторів — степів, луків, берегів морів і річок. Тільки один з них — вальдшнеп — живе в лісі.
Не лише восени, а й навесні цікаво буває спостерігати за життям цих пернатих. На вечірній зорі проходить тяга вальдшнепів над вершинами дерев, що починають вкриватись ніжно-зеленим серпанком молодих листків. Над лісовими галявинами з характерним хоріканням літають самці, шукаючи собі пари.
Вальдшнепи лаштують гнізда прямо на землі. Дорослі птахи старанно захищають своїх пташенят. При небезпеці вальдшнеп бере в лапи пташеня й перелітає з ним в інше місце.
Хутрові птахи. Володимир Пархоменко
Серед численних видів водоплавних птахів, які навесні долиною Дніпра мандрують на північ, а восени по річці спускаються на південні зимівлі, можна зустріти гагар. Ці птахи завбільшки з дику гуску мають валькувате тіло, довгий гострий дзьоб. Пальці винесених далеко назад ніг сполучені суцільною перетинкою. Забарвлення у них знизу біле, на спині сірувато-буре або чорне з білими плямами.
Гагари — одні з найдавніших птахів. Походять вони ще з крейдяного періоду історії нашої планети.
Тепер відомо три види і кілька підвидів гагар. Всі вони гніздяться переважно по берегах тундрових і тайгових водойм Європи, Азії та Північної Америки. На Україні зустрічаються на ріках під час перельотів і на Чорному морі під час зимівлі два види гагар — чорнозобі і рідше червонозобі.
Гагара — водяний птах. У воді вона здобуває їжу, на воді відпочиває і, навіть вирушаючи на зимівлю, частину свого шляху не перелітає, а долає, пливучи за течією річок. Гагара чудово пірнає і може близько двох хвилин перебувати під водою, пропливаючи за цей час десятки метрів. На суші вона дуже незграбна, рухається, повзучи на череві і відштовхуючись ногами. Тільки в період гніздування гагари виходять з води, щоб на березі звити кубло, куди самиця відкладає, як правило, два яйця.
Політ цих птахів швидкий і прямий, але злітають вони важко, тільки після великого розбігу.
Дрімлюга. Володимир Пархоменко
Вересневими вечорами не тільки в лісі, а й у парку можна побачити дрімлюг. У цей час вони залишають рідні ліси і мандрують на південь до місця зимівлі.
Вдень дрімлюги сидять нерухомо на землі або на товстому гіллі і, заплющивши очі, дрімають. А ввечері вилітають розшукувати їжу. Полюють ці птахи на комах, яких ловлять своїм широким дзьобом просто на льоту. Як і більшість нічних птахів, дрімлюги мають захисне забарвлення, що добре маскує їх від хижаків. М’яке пір’я цих птахів, забарвлене у червоно-бурі, жовтувато-коричневі, золотисто-бурі, попелясто-сірі кольори, поцятковане темними плямами, чорними і бурими рисочками,— гармонує з кольором кори, вкритої лишайниками, з лісовою підстилкою.
Майже невидимі, дрімлюги підпускають до себе людину дуже близько. Тільки коли наблизитись до птаха на метрів два-три, він легко, безшумно злітає, щоб неподалік знову сісти і на ваших очах, наче «невидимка», зникнути.
Цікава друга, російська назва дрімлюги,— козодой. Ці птахи увечері ловлять комах на луках, де пасуться отари овець та кіз. Пастухи часом піддоювали чужих кіз, а потім, виправдовуючись, казали, що молоко виссали вечірні птахи.
Отак дрімлюга — птах, який ніколи не п’є молока і до кози навіть близько не підлітає, дістав другу, дуже поширену назву — козодой.
Поділіться з друзями:
