Люблю я квіточки пахучі,
Люблю берізоньку струнку,
Люблю той явір, що на кручі
Коріння миє у струмку —
І трав зелені оксамити,
Важкі пшеницею лани,
Високі гори гордовиті,
Одіті в сизі жупани,
Задуманий, дрімучий гай —
Бо це ж мій любий Рідний Край.
Люблю ставів голубі очі
І синіх рік стрічки стрійні,
Безкрає море, що рокоче
І мерехтить в далечині,
Пісні пташині у діброві,
Спів жайворонка серед нив,
Блискучий місяць і перловий
Туман, що поле застелив,
І лоташем заквітчаний ручай —
Бо це ж мій любий Рідний Край.
Люблю я бурі пошум жвавий
І мову громів голосну,
І срібний ранок, що ласкаво
Будить природу всю зо сну…
Люблю я ті міста і села,
Де Український Нарід мій —
Гей, там душа моя весела
Повна посвяти і надій.
Землі тій, Боже, щастя дай,
Бо це мій любий Рідний Край.
Джерело:
«Вибрані твори», т. 1, Т., «Економічна думка», 2001.
Поділіться з друзями:
