Лозоплетіння – одне з найдавніших ремесел на Україні. В Україні найдавніші пам’ятки плетіння зберігаються у музеях Києва, Львова та в ін. містах. Датуються вони кінцем ХVIII та початком ХIХ ст. Але насправді найважливіші техніки плетіння були відомі ще у кам’яному віці. Наші пращури уміли виплітати мати та місткості для зберігання зерна.
В період Київської Русі виготовлялися ажурно плетені господарські вироби. Доказом цього є використання плетінчастих візерунків у багатьох рукописних книгах та в ювелірних виробах. З XV ст. почали виплітати чоловічі головні убори, які відрізнялись за дизайном. В XIX столітті на Україні були створені навчальні майстерні-школи. Зокрема в с. Нижневі Івано-Франківської області, у м. Сторожинці на Буковині, у с. Іза на Закарпатті.
Також по всій Україні проходили виставки-ярмарки. Плетені вироби з лози відносились до предметів першої необхідності і виготовляли їх спеціальні майстри.
Найбільше значення цього ремесла в тому, що воно забезпечувало потреби повсякденного життя багатьох поколінь. З вербової лози плели кошики і дитячі колиски, клітки для птахів і вулики. Розвитку лозоплетіння сприяла і наявність у достатній кількості матеріалу.
Гончарство, ткацтво та лозоплетіння споконвічно були традиційними народними ремеслами Сумщини. Сама природа – широкі ліси, чистий та спокійний Сейм, луки та озера ніби благоволили до людей, даруючи їхнім працьовитим рукам сировину, а душам натхнення. Сьогодні, ніби острови пам’яті, міста та містечка Сумщини зберігають історію народних промислів, а місцеві жителі з радістю готові поділитися своїм вмінням та талантом.
За матеріалами сайту: https://vevpou.blogspot.com/
Поділіться з друзями:
