12. Дурні звірі
Лікар Айболить поспішив до хворих мавп.
Вони лежали на землі і стогнали. Вони були дуже хворі.
Лікар почав лікувати мавп. Треба було дати кожній мавпі ліки: одній — краплі, другій — пілюлі. Треба було кожній мавпі покласти на голову холодний компрес, а на спину й груди — гірчичники. Хворих мавп було багато, а лікар один. Одному з такою роботою не впоратись.
Кіка, Крокодил, Карудо й Чичи з усіх сил допомагали йому, але вони скоро стомилися, і лікареві знадобилися інші помічники.
Він пішов у пустелю — туди, де жив лев.
— Будьте ласкаві,— сказав він левові,— допоможіть мені, прошу вас, лікувати мавп.
Лев був бундючний. Він грізно подивився на лікаря:
— Та чи ти знаєш, хто я такий? Я — лев, я — звіриний цар! І ти насмілюєшся просити мене, щоб я лікував якихось там поганих мавпих!
Тоді лікар пішов до носорогів,
— Носороги, носороги! — сказав він.— Допоможіть мені лікувати мавп! їх багато, а я один. Мені самому з моєю роботою не впоратись.
Носороги тільки засміялися у відповідь:
— Ач, чого схотів — щоб ми тобі помагали! Скажи спасибі, що ми тебе не закололи своїми рогами!
Дуже розгнівався лікар на лютих носорогів і побіг до сусіднього лісу — туди, де жили смугасті тигри.
— Тигри, тигри! Поможіть мені лікувати мавп!
— Ppp! — відповіли смугасті тигри.— Забирайся, поки цілий!
Лікар пішов від них зовсім засмучений.
Та незабаром лихі звірі були жорстоко покарані.
Коли лев повернувся додому, левиця сказала йому:
— Наш маленький син занедужав — цілий день плаче і стогне. От якби до Африки приїхав славнозвісний лікар Айболить! Він чудово лікує. Недаром усі люблять його. Він вилікував би нашого сина.
— Лікар Айболить тут,— сказав лев.— Он за тими пальмами, в Мавпячій Країні. Я допіру з ним розмовляв.
— Яке щастя! — скрикнула левиця.— Біжи та поклич його до нашого сина!
— Ні,— сказав лев,— я до нього не піду. Він не схоче лікувати нашого сина, бо я образив його.
— Ти образив славнозвісного лікаря?! Що ж ми тепер маємо робити? Та хіба ж ти не знаєш, що лікар Айболить — найкращий, найвченіший лікар? Він єдиний з усіх людей вміє розмовляти по-звіриному. Він лікує тигрів, крокодилів, зайців, мавп і жаб. Так-так, він лікує навіть жаб, бо він дуже добрий. І таку людину ти образив! І образив саме тоді, коли в тебе самого захворів син! Що ж ти тепер робитимеш?
Лев сторопів. Він не знав, що сказати.
— Іди до цього лікаря,— кричала левиця,— і скажи йому, що ти просиш пробачення! Допомагай йому, чим тільки можеш. Роби все, що він скаже, і благай його, щоб він вилікував нашого бідного сина!
Що поробиш, пішов лев до лікаря.
— Добридень,— сказав він.— Я прийшов допомагати вам… Я згоден давати мавпам ліки і прикладати їм всілякі компреси.
І лев почав допомагати лікареві. Три дні й три ночі ходив він коло хворих мавп, а потім підійшов до лікаря і несміливо сказав:
— У мене занедужав синок, якого я дуже люблю…
Прошу вас, будьте ласкаві, вилікуйте нещасне левенятко!
— Добре! — сказав лікар Айболить.— Охоче! Я сьогодні ж вилікую вашого сина.
І він пішов у печеру і дав його синові таких ліків, що той за годину був здоровий. Лев зрадів, і йому стало соромно, що він образив доброго лікаря.
А потім захворіли діти у носорогів і тигрів. Айболить одразу вилікував їх. Тоді носороги й тигри сказали:
— Нам дуже ніяково, що ми образили вас!
— Нічого, нічого,— сказав лікар.— Іншим разом будьте розумнішими. А зараз ідіть сюди і допоможіть мені лікувати мавп.
Поділіться з друзями:
