Розцвіла вона весною біля хати. Гули бджоли в квітках. Сяяло весняне сонце, щебетали пташки.
Я не міг відірвати очей від квітучої вишні.
Тепер, коли пригадується той далекий час, здається, що вишня квітла всі дні дитинства.
Зараз теж квітне вишня, теж гудуть бджоли, сяє сонце й щебечуть пташки. І здається мені, що немає ніде такої краси, як на нашій рідній землі.
Рідна земля – найкраща. Бо ми народились на ній, бо вона дала нам життя і силу.
Поділіться з друзями:
