Було собі на світі курчатко. Воно було маленьке. Ось таке.
Але воно думало, що воно дуже велике, і гордовито задирало голову. Ось так.
І була в нього мама. Мама його дуже любила. Мама була ось така.
Мама годувала його черв’яками. І були ці черв’яки ось такі.
Одного разу наскочив на маму Чорний кіт і погнав її геть із двору.
І був Чорний кіт ось такий.
Курчатко залишилось коло паркана само.
Коли це бачить воно: злетів на паркан гарний півень, витягнув шию ось так і щосили загорлав: «Кукуріку!» Ще й поглянув гордовито на всі боки: «Чи я не молодець? Чи я не співець?»
Курчаті це дуже сподобалося. Воно теж витягнуло шию ось так.
І щосили запищало: «Пи-пі-пі-пі! Я також молодець!» Але спіткнулося й гепнулось в калюжу. Ось так.
У калюжі сиділа жаба. Вона побачила його і засміялася:
«Ха-ха-ха! Квак-квак! Ну й співак! Ну й співак!»
А жаба була ось така.
Тут прибігла до курчатка мама. Вона пожаліла й приголубила його. Ось так.