Дуже цікаві оповідання Василя Сухомлинського про кругообіг води у природі.
Краплина роси. Василь Сухомлинський
Рано-вранці на квітці троянди прокинулась Краплина роси.
— Як я тут опинилась? — думає Краплина. — Увечері я була високо в небі.
І захотілось їй знову в небо.
Пригріло Сонечко. Випарувалась Краплина, піднялась високо-високо у блакитне небо, до самого Сонечка.
А там тисячі інших краплинок. Зібрались усі в чорну хмару і затулили Сонечко.
— Чого це ви заховали мене від людей? — розгнівалось Сонечко.
І послало на хмару вогненну стрілу.
Вдарила вогненна стріла, загримів грім. Злякалася чорна хмара й розсипалась. Пішов дощ. Упала Краплина на землю.
— Дякую тобі, Краплино,— промовила Земля. — Я так скучила за тобою.
Краплинки роси. Василь Сухомлинський
Цвіте рожевий мак. Уночі впала роса. Прокинулася вранці квітка, побачила на своїх пелюстках краплини роси. Питається краплинок:
– Хто ви такі?
Вони й відповідають:
— Ми народжуємось із теплого нічного вітру. Ми — росяні краплинки.
Здивувалася квітка. Думає:. «Що ж робитимуть росинки?» А вони сидять на пелюстках. Зійшло сонце, і в кожній краплині загорілося по маленькому сонечкові.
Сонце піднімалося над землею. Росинки ставали все менші. Ось вони одна за одною і зникли.
— Куди ж ви йдете від мене? — запитала квітка.
— До сонця, до сонця! — відповіли краплинки роси.
Поділіться з друзями:
