Казка для дітей дошкільного та шкільного віку.
Жила-була вдова, а у неї дві дочки; старша до того на неї схожа і обличчям і вдачею, що, як кажуть, не розвів би їх. Вони були горді і непривітні, що, здається, ніхто б не погодився жити з ними. Молодша, навпаки, вдалась в батька лагідністю і ввічливістю, та ще й красуня була незвичайна.
Кожній людині подобається те, що на неї подобає: мати дуже любила старшу дочку, а до молодшої відчувала огиду непереможну. Вона змушувала її працювати з ранку до вечора, і не дозволяла їй обідати за столом, а відсилала її в кухню.
Два рази на день бідолаха повинна була ходити по воду, за три версти від дому, і приносити звідти великий важкий глечик, повний доверху.
Одного разу біля колодязя до неї підійшла жебрачка і попросила дати їй напитися.
“Зараз, голубонько”, – відповідала красуня, виполоскала глечик, зачерпнула води в найчистішому місці джерела і подала їй, а сама підтримувала глечик рукою, щоб старенькій легше було пити.
Старенька надпила води та й каже:
– Ти така красуня і така добра і ввічлива, що я не можу не зробити тобі подарунка.
(Старенька ця була чарівницею, яка обернулася в жебрачку, щоб випробувати, чи добра вдача молодої дівчини.)
– І буде мій тобі подарунок полягати в тому, що всякий раз, як ти промовиш слово, у тебе з рота випаде або квітка, або дорогоцінний камінь.
Красуня повернулася додому, і мати пустилася її сварити за те, що вона так довго забаритися біля криниці.
– Вибач мене, матінко; я справді трохи забарилася, – відповідала вона і тут же впустила з рота дві троянди, двоє перлів і два великих алмази.
– Що я бачу! – Вигукнула стара з подивом. – У неї з рота валяться перли і алмази! Звідки тобі ця благодать прийшла, дочко моя? (Вона її в перший раз від роду назвала дочкою. )
Бідолаха щиросердно все розповіла, на кожному слові гублячи по алмазу.
– Ось як ! – Вигукнула вдова. – То я зараз пошлю туди і мою дочку. Іди сюди, Груша, подивися, що падає з рота у твоєї сестри, коли вона говорить! Мабуть, і ти б бажала мати такий дар! Тобі варто піти по воду до джерела, і, якщо жебрачка тебе попросить води напитися, виконай її прохання з усією ввічливістю та люб’язністю.
– Ось ще! – Заперечила злюка. – Така я, щоб по воду ходити, як же!
– Я хочу, щоб ти пішла по воду, – заперечила мати, – у цю ж хвилину.
Груша пішла, тільки весь час бурчала. Вона взяла з собою найкрасивіший срібний графин, який тільки був у них в будинку.
Не встигла вона наблизитися до джерела, як побачила даму, надзвичайно багато одягнену; ця дама вийшла з лісу, підійшла до неї і попросила дати їй напитися. Це була та ж сама чарівниця, яка з’являлась її сестрі, але на цей раз вона прийняла на себе зовнішність принцеси, щоб випробувати, до якої міри вдача цієї дівчини була дурна і непривітна.
– Хіба я сюди прийшла, щоб поїти інших! – З грубістю відповідала гордячка. – Чи не для тебе я принесла з дому цей срібний графин? Бач яка бариня! Ти сама рукою зачерпни, коли так тобі пити хочеться.
– Яка ж ти невігласка! – Відповідала чарівниця спокійним голосом, без всякого гніву. – Ну, коли ти так зі мною поступила, зроблю тобі подарунок. І буде він полягати в тому, що при кожному твоєму слові у тебе з рота випадатиме змія або жаба.
Мати, як тільки здаля забачила свою Грушу, негайно ж закричала:
– Ну що, доню?
– Ну що, матінко? – Відповідала та, і у неї з рота вискочили дві змії і дві жаби.
– О небо, – вигукнула стара, – що я бачу! Всьому причиною сестра – це вірно. Ну, так постій же ! Я ж її !
Вона кинулася бити бідолаху, свою другу дочку, але та втекла і сховалася в сусідньому лісі.
Царський син, повертаючись з полювання, зустрів її там і, вражений її вродою, запитав її, що вона робить в лісі і чому плаче.
– Ах, пане ! – Відповідала вона. – Мати прогнала мене з дому, – і при цих словах у неї з рота випало кілька перлів і алмазів.
Царський син здивувався і негайно запитав, що це означає? Вона розповіла йому свою пригоду. Царський син тут же в неї закохався і, зрозумівши, що такий дар вартий всякого приданого, взяв її в палац свого батька і одружився на ній.
А сестра її до того себе довела, що всі її зненавиділи і навіть власна мати її прогнала, і нещасна, всіма знедолена померла одна в лісі з горя і з голоду.