У великім лісі, серед високих могутніх дерев, була маленька затишна Галявина. Не повірите, але уся ця Галявина була ніби вкрита зеленою ковдрою з листків Суниці. А під цими маленькими зеленими Листочками було ціле море дозрілих ягід. Вони висіли на тонюсіньких стебельцях, що зігнулися до самої землі. Дозрілі, соковиті Сунички мріяли, аби їх скоріше зірвали!
На галявину вийшов маленький Їжачок. Він жив неподалік, в гарному будиночку, що був збудований під могутнім дубом. Їжачок запросив у гості до себе Друга, із сусіднього лісу, на чай із суничним варенням. Чай був приготовлений, а от Суниць він досі не знайшов. Хоча ретельно обійшов усю Галявину! Засумував Їжачок. Стояла гарна погода, ласкаво світило Сонечко – і, до речі, воно (Сонце) було досить високо , а це означало, що половина дня вже пройшла! Треба було поквапитись – адже варення ще зварити потрібно… А Суниць немає!
Підняв голову Їжачок догори: він вирішив звернутися до привітного ласкавого Сонечка по допомогу. «Підкажи мені, Сонечко, де мені знайти суничних ягід на варення? Я шукаю цілий день, але всі ягоди ніби поховались від мене!» Відповіло Сонечко Їжачку : « Але ж Ти стоїш на Суничній галявинці! Невже не знайшов жодної Суниці?» «Ні, не знайшов!», – відказує маленький Їжачок. «Та Ти, мабуть, не ввічливо повівся. Ти привітайся, попроси ягід на варення у Галявини. Суниця – жива істота і теж любить ввічливість. Як і всі, хто живе у лісі». Їжачок замислився, позіхнув і зрозумів, що не гарно повів себе. «Добрий день Вам, зелені Листочки! Чи не підкажете Ви мені, де знайти Суниці, аби зробити варення? Я запросив Друга на чай і хотів пригостити його чимось смачненьким. Буду Вам дуже вдячний за допомогу». Як почули зелені Листочки Суниці привітне прохання Їжачка, то відразу попіднімалися з землі і показали великі стиглі ягоди, що висіли на стебельцях.
Назбирав Їжачок цілий кошик Суниць, поспішив додому, аби встигнути приготувати смачне варення до чаю. Але не забув перед цим ще раз подякувати Галявині і Сонечку, Листочкам зеленим…
«Дивно», – подумав собі Їжачок, -«виявляється, навіть із рослинами треба бути ввічливим. Та ні,не дивно, бо Вони також живі!..»
Поділіться з друзями:
