Петро й Степан працювали в полі. Коли це бачать: у селі пожежа. І здається їм, що горить саме там, де вони живуть, Петро й Степан.
— Це, мабуть, наші хати горять,— каже Петро.
— Їдьмо скоріше додому,— каже Степан. Та й запріг коней у воза.
Петро й Степан погнали коней до села.
В’їхали в село, питають:
— У кого пожежа?
— Іванова хата горить.
Петро полегшено зітхнув і, зупинивши коней, каже:
— Отже, далі не поїдемо. Треба у поле вертатися.
— Як вертатися? — дивується Степан.
— Та горить же не в нас,— розсудливо каже Петро. — Навіщо ж час марнувати? Робота ж у полі стоїть.
Степан із подивом поглядає на Петра:
— А ти хіба поспішав тільки свою хату рятувати?
Петро мовчить. Залишив його Степан з кіньми, а сам побіг пожежу гасити.
А Петро сидить на возі й не знає, що йому робити — за Степаном бігти чи в поле їхати.
Поділіться з друзями:
