… Ви можете стати архангелом, дурнем чи злочинцем, і ніхто не помітить цього. Але якщо у Вас відсутній ґудзик – кожен зверне на це увагу. @ Еріх-Марія Ремарк
Історія появи ґудзиків
Сьогодні наше життя таке галасливе, швидке та несамовите, що ми просто не маємо часу замислюватись про такі дрібниці, як маленький ґудзик. Хоча, напевно, кожен з нас застібає та розстібає хоча б один ґудзик щодня. А в гардеробі їх набереться з півсотні, а може, й тисячі.
А були ж часи коли ґудзиками могли користуватися лише заможні громадяни, і за ціною вони прирівнювалися до дорогоцінного каміння.
Звичайні ґудзики, що були доведені японськими майстрами до досконалості, подарували світу «нецке». Саме так звучить слово «ґудзик» японською.
У перекладі з англійської ґудзик (button) – бутон, що Германска група мов: німецька Knopf, голландська Кnоор, ісландська Кnаppr, датська Кnор, ірландська Cnaipe мають спільних предків зі значенням «ґуґля, випуклість, вершина». В сучасній українськй мові з цих мов залишилось слово кнопка, що означає різновид ґудзика.
Романська група мов: французка bouton, італійська bottone, іспанська baton, португальска botao мають спільних предків зі значенням «ґулька, пуп’янок, бутон» або «проколювати, простромлювати, протискувати».
Слов’янська група мов: (російська пуговица, словенська poglica, латишська puoga і т.д.).
У перекладі з англійської ґудзик (button) – бутон, що не розпустився. І дійсно, найбільш відомі старовинні гудзики нагадують малюнком квіти, плоди, чи звірів.
«Пуговица» в російській мові має той же корінь, що і слова «пугать, пугало, пугач». Деякі дослідники вважають, що цей збіг пов’язаний як раз з тим, що ґудзик довгий час слугував оберегом від злих сил.
Перші документальні відомості про шпильки, які використовували в одязі жительки стародавніх Афін, відносяться до 570 року до н.е. Довгий і твердий стрижень шпильки, якщо буде потреба, міг бути використаний як кинджал. Одна з афінських легенд розповідає про те, як жінки закололи шпильками гінця, що приніс звістку про загибель їхніх чоловіків на полі бою, обвинувативши його в тім, що він злякався, й кинув друзів по зброї.
Із часом шпильки перетворюються на брошки. Залежно від рівня багатства й влади, ґудзики могли бути й різьбленими камеями з мармуру або агату, і навіть інкрустовані діамантами, перетворившись у ґудзики, що переходять у спадщину й дотепер зберігаються в родовитих азіатських, і європейських родинах.
У XVI – XVII століттях поряд з ювелірними прикрасами ґудзики й застібки стають складовою частиною світського костюма, прикрашаючи жіночі туфлі й чоловічі черевики. Часопис XVII століття описує дам, що носили на одязі від п’ятдесятьох до ста маленьких декоративних ґудзиків, щось на зразок намиста й стеклярусу.
Відомі керамісти та ювелірних справ майстри ставилися до виготовлення ґудзиків з тією ж старанністю й вигадкою, з якою створювали свої вази й підвіски. Ручний дизайн був особливо популярний у роботі з золотом, сріблом і латунню. Пізніше майстри стали підкладати під грановані скельця кольорову фольгу, імітуючи кольорові діаманти. Ця техніка називається “rhinestones”.
Новий етап у мистецтві виготовлення ґудзиків починається з появи в Італії, а потім і у всій Європі, азіатського фаянсу й порцеляни, а разом із ними – нового матеріалу, що сподобався дизайнерам і кравцям.
Мистецтво виготовлення ґудзиків в XVIII столітті досягає високого рівня. Деякі модниці саме їх ставлять в основу й просять кравців підбирати під них (ґудзики) тканини із золотим і срібним шиттям, а не навпаки.
У XIX столітті починають виготовляти ґудзики із писаного пластику. Почалася велика конкуренція між компаніями в сфері виробництва ґудзиків.
У Росії мода на ошатні “штучні” ґудзики з’явилася разом із реформами Петра Першого, коли через вікно в Європу можна було побачити королівські двори й знать, що носила незліченні ґудзики й ґудзички, обтягнуті шовком і розшиті парчею та золотою канителлю.
Нитки любові із ґудзиків
У XIX столітті існував романтичний звичай нанизувати рідкісні й найкрасивіші ґудзики на нитки. Друзі й родичі дівчини теж могли поповнити нитку найвишуканішими екземплярами зі знайдених або наявних у них. Коли число ґудзиків у такій “нитці любові” (сhаrm string) досягало магічної цифри в одну тисячу, дівчина повинна була зустріти свого Принца. Експертам і шукачам фольклору пощастило відшукати кілька таких уцілілих ниток, і сьогодні вони прикрашають музейні й приватні колекції.
Поділіться з друзями:
