Десь подівся пролісок. Василь Діденко
Десь подівся пролісок,
та весні не край,—
знов зозулі голосом
закукукав гай.
Галявину виткали
сонця промінці.
І торкає квіткою
вишня по руці.
Вітер поміж кленами
грає в сопілки.
Косами зеленими
мають берізки.
Коли тепло вертається. Василь Діденко
Тієї, що у березні,
нема на річці криженьки.
Кульбабки жовті в березі
росою миють ніженьки.
Весна дзвенить, весна ґуля,
вкриває листям пагілля.
Весна зими не слухає,
погожим вітром дмухає.
Метелик — наче квіточка.
Він — ранній вісник літечка.
Нехай йому літається,
коли тепло вертається.
Коли тепло вертається. Василь Діденко (відео)
Край городу вишні білі. Василь Діденко
Край городу вишні білі
наробили заметілі —
розметали пелюстки.
Понад луки, понад поле
поспішають бистрі бджоли
мед збирати залюбки.
Я беру тоненьку гілку.
А вона:
— Пусти, Васильку,—
так почулося мені,—
не ламай мойого цвіту:
скоро-скоро бути літу —
вродять вишеньки смачні.
Поділіться з друзями:
