Найдавнішими ремеслами на території сучасної України вважають хліборобство, тваринництво, бджолярство, мисливство, рибальство, ковальство, теслярство та багато інших. Пропонуємо словничок-професій, пов’язаних з давніми українськими ремеслами
Бондар – майстер із виготовлення діжок (бочок), барил, цебер, коновок, балій та дійниць. Авжеж, із дерева. Згодом ємності виготовляли з металу, а сучасні – переважно із пластику.
Бортник – збирач дикого меду в лісах. Бортники чудово зналися на способі життя диких бджіл у лісах, вміли знаходити і забирати в них мед.
Також бортники сплачували данину медом, адже у давні часи дуже популярною були напої на основі меду. Значно пізніше в Україні розвинулось бджільництво.
Вівчар – той, хто випасає овець, стежить за приростом отари, а також їх стриже задля теплого хутра, доїть та робить сир з овечого (і коров’ячого) молока.
Гончар – обробляє та виготовляє глиняний посуд, цеглу і кахлі (плитку для печей) та іншу кераміку.
Гутник – спеціалізується на виготовленні скла і виробів з нього.
Дротар – забута професія. Однак свого часу була дуже популярна. Дротареві давали скріпити тріснутий посуд – він його обплітав у так звану сітку. Також дротар виготовляв клітки для тварин, пастки для гризунів, розмаїте сита і черпачки.
Золотар – фактично давній ювелір, який спеціалізувався на золоті та виробах із нього.
Коваль – майстер із виготовлення решіток, кованих брам, реманенту, збруї та інших металевих виробів прикладного і декоративного значення.
Кожум’яка – майстер що, за часів Русі займався виготовленням сирцю зі шкіри тварин. Таку шкіру використовували для обтягування щитів, пошиття одягу, взуття тощо. Давня, нині застаріла, професія людини яка заготовлює сировину для виробів зі шкіри.
Кравець – той, хто досі кроїть та шиє одяг.
Кушнір – фахівець, що вичиняє хутро зі шкури та шиє хутряні вироби, спеціаліст з кушнірства.
Лимар – майстер, який вичиняв шкіру-напівфабрикат (сирицю) для виготовлення збруї (обладунків для коня) та інших господарських виробів.
Мірошник (мельник) – власник млина, який допомагав людям перемелювати зерна на борошно.
Пасічник – знавець бджіл та всього, що ці “божі птиці” продукують. Пасічник протягом року не лише піклується про бджіл і вулики, а й знає, коли збирати мед, як відділяти віск, прополіс тощо.
Стельмах – майстер, який знався на виготовленні транспортних засобів із дерева: возів, саней, коліс, полоззя, дуг.
Столяр – спеціаліст із виготовлення хатнього начиння та меблів: лав, ослонів, скринь, столів, табуреток, стільців, мисників (підвісних шаф для мисок), ліжок, віконних рам тощо.
Ткач і килимар – майстер із виготовлення доріжок, покривал, килимів. Часто задля економії матеріалу хатні доріжки плели із залишків старого одягу, розтинаючи його на смужки.
У гуцулів популярними до нашого часу залишаються ліжникарі – майстри, які тчуть теплі ковдри з овечої вовни, скрученої в нитку.
Чинбар – майстер із вичинення волячої та конячої шкіри, а також пошиття з цієї шкіри взуття.
Чумак – мандрівник, який їздив по сіль волами. Чумаки добре орієнтувались по зорях. Давня легенда оповідає, що якось чумаки розсипали сіль, і тепер цю дорогу добре видно у небі. Саме тому українці називають нашу галактику “Чумацький шлях”.
Поділіться з друзями:
