Чому ж саме вербі надавалося такого великого значення в старовину? За В. Скуратівським та В. Мициком.
Верба вважалася священним деревом, що надає людині сили і здоров’я. Адже саме це дерево має велику життєву силу, бо проростає навіть з найменшого пагінця. Тому верба широко ввійшла у побут українського народу і опоетизована в народній творчості поряд з калиною – національним символом України.
Верба в сухому місці не росте, їй потрібен вологий ґрунт. Тому селяни за розташуванням вербових дерев визначали підземні джерела і місця, де вода знаходиться найближче до поверхні. Там копали криниці. Народна мудрість зафіксувала здатність верби бути природним очисником. Ось чому люди часто брали воду для пиття з річки саме під вербою.
Вербова сопілка і вербова кладочка, кошик з лози і вербові ночви, вербові ложки і меблі – чого тільки не робили з вербового дерева. Із дзвінкої і гнучкої деревини виготовляли і музичні інструменти – кобзу та бандуру.
Народ оспівав цю священну рослину у своїх піснях: «Ой вербо, вербо», «Ой у полі верба», «В кінці греблі шумлять верби», «На городі верба рясна» та ін.
Слово «верба» зустрічається у народних прислів’ях, примовках. Через те що верба любить воду, мовлять: «Де верба, там вода». Коли ж хтось говорить якусь небилицю або неправду, то тоді кажуть: «У нього на вербі груші ростуть».
Поділіться з друзями:
