Переклад українською – Анатолій Присяжнюк. Віслюк і Соловей. Іван Крилов Віслюк побачив Солов’я Та й каже: “А послухай-но, друзяко! Всі кажуть, в співі ти великий майстеряка. Хотів би вельми я Твій спів судити на моє сумління, Чи справді видатне твоє уміння?” Тут Соловей являть своє мистецтво став: Затьохкав, засвистав, На тисячу ладів тягнув, переливався; То … Читати далі
Синиця славу розпустила, Що хоче море запалить, Що море буцімто згорить, — Така, бач, є у неї сила. За вітром слава полетіла По всіх усюдах і кутках, По байраках і по садках, Далеко — аж за синє море… Усім, хто був на морі, горе! Ану — до берега тікать, Мерщій добро своє ховать Од проклятущої … Читати далі
Байка для дітей молодшого шкільного віку. На Щуку хтось бомагу в суд подав, Що буцім би вона такеє виробляла, Що у ставку ніхто життя не мав: Того заїла в смерть, другого обідрала. Піймали Щуку молодці Та в шаплиці Гуртом до суду притаскали, Хоча чуби й мокренькі стали. На той раз суддями були Якіїсь два Осли, … Читати далі
Жив кактус, весь зелений від нудьги. Сидів у горщику, нікому непомітний. Він простягав до сонця колючки Та намагався бути щирим і привітним. Але ніхто на нього не дививсь. Повідвертались від колючого сусіда. Так і сидів, похмуро нахиливсь І думу свою думав з ранку до обіда. “За що мені таке бридке життя? Навіщо в цім страшнім, … Читати далі
У степу, в траві пахучій, Коник, вдатний молодець, І веселий, і співучий, І проворний стрибунець, Чи в пшениченьку, чи в жито, Досхочу розкошував І цілісінькеє літо, Не вгаваючи співав; Розгулявся на всі боки, Все байдуже, все дарма… Коли гульк — аж в степ широкий Суне злючая зима. Коник плаче, серце мліє; Кинувсь він до Мурав’я: … Читати далі
Був собі Хлопчик дуже жвавий, Моторний і цікавий: До всього придивлявсь І пильно прислухавсь; Що між собою скажуть люде — Почує, довго не забуде. Наслухавсь він, що дуже довгий світ, Куди не глянь — все світ, ні тину, ні воріт. От, як діждали літа, Придумав він побачить того світа І на комору зліз; як глянув … Читати далі
Під дубом у гаю жила Гадюка, Непросипуща злюка: Усе було сичить-сичить, Щоб кого-небудь укусить. Мале Ягнятко там гуляло; Скік-верть, сюди-туди — Та якось під той дуб і доскакало, Не сподіваючись біди… Гадюка кинулась та й укусила,— От так, як бач, Безвинного занапастила. Ягнятко в плач, А потім на травицю впало: — Ох, за що ж, … Читати далі
Літаючи по дворах, Гава Шматок ковбаски добула; Хоч кажуть, що вона дурна роззява, А до крадіжки здатная була. От узяла та й полетіла, Щоб недалечко, у ярку, На самоті поснідать до смаку: Усе було, ще ковбаси не їла. «Спасибі,— думає,— розумним головам, Що в світі потрудились, Усячину робить навчились; Поміж людьми, як кажуть, добре й … Читати далі