Калатало. Ірина Жиленко

Дуже цікавий і корисний вірш від Ірини Жиленко для школяриків і не тільки.
… Не марнуй хвилин безцінних!
Час минає, час іде
невловимо, безупинно…
Мій школярику, спіши!

Учися, дитино. Володимир Масляк

Учися, дитино, бо вчитися треба! Учися, голубко, хай розум не спить, Хай серце і воля, і дух росте в силу, Для життя, для світла треба ся учить. Учися, дитино, бо світ цей не батько – Широкий, розлогий, мов поле в степу; Знайти в нім дорогу той лише потрафить, Хто служив науці, хто вчився в життю! … Читати далі

Тільки сині. Євген Бандуренко

— А покажи-но Чорне море,— Звернувсь учитель до Юрка. Юрко підвівсь і пильним зором По карті з краю в край блука. Блукав, блукав, а по хвилині Невинно очі підніма: — А тут моря все тільки сині, А чорних — жодного нема!.. (Євген Бандуренко)

Невдалі лови. Євген Бандуренко

Всі діти слухають урок, Понаставляли вуха, І тільки Петрик при вікні Учителя не слуха. Бо поглядає у вікно, Бо лине він думками На берег Бугу, де сидять Рибалки із вудками. Вже й сам він вудку закида Із берега крутого, Та раптом вчитель підійшов І запитав у нього: — Ану-бо, мрійнику, скажи, Про що ішла тут … Читати далі

Панасова химера. Євген Бандуренко

От нарешті і збулося Все, чого так ждав Панас: Надійшла жадана осінь — Він пішов у перший клас. Але потім захимерив: «Ну, який же я школяр, Як у мене тих паперів Тільки зошит та буквар! Он у брата, що в десятім, Аж тріщить портфель від книг!» Тут хлопчак свого завзяття Більше стримати не міг. Вбіг … Читати далі

Перша вчителька. Тамара Коломієць

Букварі і читанки, Парти в два ряди. Наша перша вчителька В серці назавжди. Сонце світлі зайчики Сипле у шибки. Кришать крейду пальчики, Пишуть палички. Скільки розгадали ми З нею загадок! Скільки прочитали ми Віршів і казок! Добре нам читається — Вчителька всміхається. А як хтось не зна — Хмуриться вона.

Настуся. М. Стельмах

Відлетіли сірі гуси, В лісі осінь вже гуде, І малесенька Настуся З букварем до школи йде. З поля вибіг зайчик шпарко, Стрімголов побіг з гори, І всміхається школярка: Так біжиш ти й в букварі. Біля ставу у долині Розгулялись снігурі, І дивується дитина: Чом нема їх в букварі? От із школи повернуся, Намалюю птиць і … Читати далі

До школи. Микола Сингаївський

Вірші про школу і навчання, про 1 вересня

Так сонячно-ясно довкола І тануть хмаринки вгорі. До школи, До школи, До школи Сьогодні ідуть школярі. Врожаями ниви достигли, Багрець пломеніє з дібров. До книги, До книги, До книги Душа поривається знов. Дозріли калинові гронця Над ними ясніє блакить До сонця, До сонця, До сонця, Як спів наша мрія летить. Відколи, скажіть нам, відколи Цей … Читати далі

Допитливий син. Павло Глазовий

— Чуєш, тату, — син питає, — що таке хамелеон? — Відчепися, я не знаю, — каже Филимон. — Чуєш, тату, ще спитаю. Що таке аукціон? — Відчепися, я не знаю, — злиться Филимон. Мати сердиться на хлопця: — Ну чого ти пристаєш? Батьку навіть у неділю відпочити не даєш. — Не кричи, — говорить … Читати далі

Мученик науки. Павло Глазовий

Повернувся першокласник із занять додому. Ніс в чорнилі, мов мазнули квачиком по ньому. — Що з тобою, мій синочку? — засміялась мати. — Та невже ти в школі носом учишся писати? — Смійся, смійся, — каже хлопчик. — Зараз ти заплачеш, Коли двійку у моєму зошиті побачиш.   Джерело: Павло Глазовий. “Сміхологія” — Київ, “Дніпро”, … Читати далі

Товариська допомога. Інна Кульська

В Данька до математики незаперечний хист. Данько моргає: «Братики, та я ж не егоїст? Кому скатати — прошу! Ось мій домашній зошит!» Приємна в хлопця риса є: одверта він душа. Три парти в нього списує, і кожен поспіша. Списали й кажуть: «Класно! Данько одвів біду!» І радий той: «Ну, ясно! Хіба я підведу?» А друзі … Читати далі

Взяв приклад. Грицько Бойко

— Приклад списував у кого? — Запитав учитель строго. — Та казали ж ви у класі, І казав мій тато, Що з відмінника Івася треба приклад брати… Не роззява ж я з роззяв, — Я у нього приклад й взяв.

Відпочити ніколи. Бойко Грицько

Розпочались канікули, а відпочити ніколи. Лиш наступає ранок — за книжку і на ґанок. А з ґанку стежка-стрічка веде мене до річки. Там на піску читаю, читаю й загоряю, і так я зачитався — за три дні й не скупався. А тут іще морока: попік і спину, й боки. Тепер лежу у ліжку і знов … Читати далі

Про хлопчика Гната і Гітопоната. Грицько Бойко

Ганна Львівна каже нам: -Запишіть: “гіпопотам”. Акуратно, не спішіть, Склад за складом запишіть. Ми ще пишемо, а Гнат Доїдає мармелад, Поглядає у вікно, – Написав уже давно… Ганна Львівна підійшла, Гнатів зошит узяла І сказала: – Ну й діла! Розкажи-но класу, Гнате, Хто такі “гітопонати”.

Татові на зло. Грицько Бойко

— Чому погано вчишся, Гнате? — Це я на зло своєму тату… — Ну, а «на зло» чого буває? — Того, що тато мене лає… — За віщо ж лає твій татусь? — За те, що я погано вчусь.   За виданням: Грицько Бойко. Про великі вуха : Вірші.— К.: Веселка, 1969.

Цукор допоміг. Грицько Бойко

Я рецепт узнав такий, і корисний, і простий: Що від цукру і води буде пам’ять хоч куди! Не беріть мене на сміх,- цукор справді допоміг. Як збиравсь до школи зранку, то розвів я цукру склянку І, лиш губи в нім змочив, – Зразу пам’ять просвітліла, Зразу пам’ять проясніла: Я ж уроки не учив!   Джерело: … Читати далі

Ой Миколо, що з тобою? Грицько Бойко

Як задумав наш Микола Ввись на Місяць полетіть, Йде замислений до школи, І не їсть він, і не спить. Запустив усі предмети, Тільки й дума про ракети, Про зірки, і небозвід, І космічний переліт. Ой Миколо, що з тобою? Не годиться так герою: Відстаєш у навчанні, Маєш двійки день при дні! Космонавтику вивчає, Заклопотаним він … Читати далі

Швидко відповів. Грицько Бойко

Коли прийшов зі школи внук, Дідусь щоденник взяв до рук: — За віщо двійку ти схопив? — За те, що швидко відповів… — За те, що швидко? — гримнув дід. За це ж п’ятірки ставить слід! — Та що ви, діду, кричите? Сказав я швидко, та не те…

Крутько. Грицько Бойко

Толі в класі не сидиться, Непосиді все б крутиться. То щипа свого сусіда, То поглядує навкруг, То під партою обіда, То па парті ловить мух… Хтось запитує у Толі: — Ти завжди крутько такий? — Ні, не кожен день я в школі, У неділю ж — вихідний!

Шпаргалка-виручалка. Грицько Бойко

В класі в нас Є Панас, – Маєм з ним мороку: Без шпаргалки-виручалки Він не ступить кроку. Він без «НЕ» Не дихне, – Тільки й чуть від нього: -Я НЕ знаю, я НЕ вмію, Я НЕ чув такого… От якраз Наш Панас Знову біля дошки, – Та домашнього завдання Він НЕ зна нітрошки. Він стоїть … Читати далі

А що в портфелі? Анатолій Костецький

Що таке надворі сталось? Що за крики? Що за галас? — Бий! Дава-ай! — Гати, мазило! — Ти куди?! — Суддю—на мило!. Зрозуміло: там — футбол, і комусь забили гол.. Два портфелі, як і слід, штанги замінили. На воротах — мій сусід, воротар умілий. Знов — прохід! Ось-ось заб’є!.. Штанга! Ех, невдало… І з портфеля … Читати далі

Що сталося? Анатолій Костецький

Вірш про хороші і погані оцінки. Анатолій Костецький “Що сталося”. Що сталося? Анатолій Костецький Так сумно навколо, як в пору осінню. І сонця – немає, і небо – не синє. У всіх перехожих – насуплені лиця. Ніхто з них на мене не хоче дивиться… А знаєш, чому все навколо сумує? Бо двійку зі школи додому … Читати далі

Живуть на світі букви. Григорій Усач

Живуть на світі букви – Всього їх тридцять три,- В них зачаїлись звуки І голоси живі. Мандрівка по абетці – Дорога в дивний край, В чудовий край, що зветься Країною ЧИТАЙ. Мандрівка по абетці Хлопчині до душі – Мандрівка в край, що зветься Країною ПИШИ. Мандрівка по абетці Веде його щодня До радості, що зветься … Читати далі

Непосидлива абетка. Григорій Усач

Вірші про букви і звуки. Непосидлива абетка

Вмію я уже читати, Тож беруся вчити брата. Починаю з букви А. Він мене питає: «Га?» Називаю букву Б. Він сміється: «Бе-бе-бе» То гелгоче гусаком, То регоче бараном. Знає він всі літери Й пише трохи навіть, Тільки дуже хитрий він І оце лукавить. Глянув якось у вікно — Сонечко підбилось. Братик каже: «Буква О В … Читати далі

Уперта буква. Інна Кульська

Тимко не любить букви «К». Береться Клава за Тимка. Сідає вдвох з Тимошею, Пояснює, упрошує. – Тимошенько, Тимошечко, Давай попишем трошечки! Ось тут натискуй до кінця… А тут тя-а-гни мотузочку… Ой, в тебе знову буква ця Скидається на кузочку! – Боно саме виходить так! – Бурчить ображено хлопчак. «К» – буква вперта і складна, Та … Читати далі

Хто живе в портфелі? Валентин Берестов

Вірші про шкільне приладдя українською мовою

Збірник віршів про шкільне приладдя: ручку, лінійку, олівець, циркуль, щоденник тощо. Портфель. Валентин Берестов Зимою книжками набитий, А влітку порожній і спить він. Взимі по вулиці біжить, А влітку вдома він лежить. Та тільки осінь настає, Мене за руку він бере, І знову в дощик і метіль Зі мною всюди мій портфель .   Підручник. Валентин Берестов … Читати далі

Вірші, які заставляють задуматись. Збірник віршів

Вірші, які заставляють задуматись

Вірші, які закликають берегти природу, любити Батьківщину, не лінуватись в навчанні і в праці. Збірник віршів для дітей. Дивосвіт. Ігор Тарасенко Зима, весна, яскраве літо і осені барвисті шати… Живемо у прекраснім світі. Його потрібно пізнавати. Вивчаймо, друзі, з юних літ обряди, звичаї і мову. Це — наш чарівний дивосвіт. Це — роду нашого основа.   … Читати далі