Хмари. Ната Гончаренко

Є у небі дивні чари Їх дарують білі хмари, Що стоять немов палаци, Й закликають нас злітати Мріями у саме небо, Більш нічого нам не треба, Тільки хмари ті любити І із ними все летіти Вдаль, увись, в безкрайнє небо, Тільки цього мрії треба.

Дощ. Ната Гончаренко

Земля вмивається дощем, Краплини добрі ці Лягають ніжним озерцем В моїй малій руці. Волога життєдайна знов Напоїть всі лани. Вода то для планети кров, Ти вдячно їй вклонись. Це диво всесвіту святе Дає можливість жить Природі щедрій у віках І сонце знов любить.   P.S.  Матеріали люб’язно надані автором для сайту МегаЗнайка.

Про дружбу. Олена Гапонюк

Помирились сонце з хмарою, І тепер танцюють парою. Ллється дощ, і сонце світить, Усміхаються їм діти. Райдуга місток зробила — Сонце з Хмарою здружила. Хай з них приклад беруть діти. Треба дітям всім дружити.

Іди дощику. Катерина Перелісна

Iди, дощику, iди, На городи, на сади, На траву, на квiти, Що садили дiти. Щоб травичка пiдросла, Щоб квiточка розцвiла, Щоб дiтки маленькi Росли здоровенькi!

Дощик. Саша Чорний

Літній дощ періщить дах По залізних, по листках. Чую, чую! Тра-та-та-та, трам-там-тах! Скину чобітки тісні я І штанці я засучу … По канавці вздовж доріжки З виском риссю поскачу! Ева! Бризки, наче змійки! Вся канава в бульбашках, І танцює дощ по лавці, Барабанить в лопухах.

Після бурі. Максим Рильський

Минулася буря — і сонце засяло, Веселка всміхнулась в ясних небесах, Проміння у краплях прозорих заграло, І хмари у шати блискучі убрало, І світ стрепенувся, мов збуджений птах.

Хмара вкрила поле. Лідія Компанієць

Хмара поле вкрила — Поле зашуміло, Колосок хитнувся — І дощик линувся: Закапотів над квітами — Прив’ялими, невмитими; Над житом і над гречками Пролився озеречками; І задзюрчав потоками, Щоб ми по них потопали!

У сяєві дощинки. Григорій Кулеба

Дощинка впала, свіжа і тремка, В моїй долоні тихо причаїлась. Десь поза лугом сплеснула ріка Крилом своїм заманливим чаїним. Шепочуть трави. Коники тріщать. Насвистує в очеретинку вітер. Заплутавсь в шелюжинових кущах Лякливий присмерк, мов карась у сітях. І стигнуть в сяєві дощинки вечори, Сподіванки несуть в казковім ранці. В ріллі здрімнуло зерня до пори, Щоб колоском … Читати далі

Різнокольоровий дощик. Валентина Полинок

Між травинок —  дощ зелений, На фіалках  — синій, На ромашках — білий-білий, Сірий — у  хмарині. На червоних черевичках Крапельки червоні… І чомусь прозорі  зовсім На моїй долоні.

Дощова хмаринка. Лідія Новикова

Дощова хмаринка Біла хмара в синій блузі Низько-низько так висить: Що там робиться на лузі? Може, квіточки полить? Може, вже засохли віти? Травам нічого попить? Будуть верби зеленіти, Ось лиш дощик прилетить.

Роси, роси, дощику, ярину. Олександр Олесь

Роси, роси, дощику, ярину, Рости, рости, житечко, на лану, На крилечках, вітрику, полети, Колосочки золотом обмети. Як достигне житечко на лану, Прийдуть люди жатоньки ярину, Блискавками косоньки заблищать, Золотими кобзами забряжчать. Хай лише посунеться в поле цап, Хай лише наважиться він на хап. Руду йому бороду одсічем, Облупимо півбока сікачем. Роси, роси, дощику, ярину, Рости, … Читати далі

Вихопивсь дощик поміж заграв… Малишко Андрій

Вихопивсь дощик поміж заграв: чоботи сині, синя сорочка, сині мелодії понапинав з неба широкого аж до листочка, синіми стрілами закресав, сині листочки дрібно писав — людям, озерам, лукам за обрій, ох і смішний же! І добрий-добрий! І запрозорились водні гущі, і посміхнулись темні пущі, навіть дуби із важкої породи чухали голови від насолоди. …Вихопивсь дощик … Читати далі

Дощ. Віктор Кочевський

Із-за гаю хмарою Налетів, До пшениці ярої Гримотів. Виливсь, як з відра того, Та й нема: Ліс і поле райдуга Обійма. І воркує горличка Під берізкою, Мов просохле горлечко Прополіскує.

Дощ. Максим Рильський

Благодатний, довгожданий, Дивним сяйвом осіянний, Золотий вечірній гість Впав бадьоро, свіжо, дзвінко На закурені будинки Зголоднілих передмість. Відкривай гарячі груди, Мати земле! Дощ остудить, Оживить і запліднить,- І пшеницею й ячменем Буйним повівом зеленим Білі села звеселить.,

Дощ полив. Ліна Костенко

Дощ полив, і день такий полив’яний. Все блищить, і люди як нові. Лиш дідок старесенький, кропив’яний блискавки визбирує в траві. Струшується сад, як парасолька. Мокрі ниви і порожній шлях… Ген корів розсипана квасолька Доганяє хмари у полях.

 Хмара. Ігор Калинець

то не хмара а дірява парасоля сама змокла ще й мене до нитки намочила бачив я бачив як несе вона на плечах малі хмарята вони мені ріжки виставляли міни надимали а від них маленькі дощики дитячі парасольки гороб’ячі калабаньки і веселки в росі

Блискавка. Ігор Калинець

Живе собі королева королева темряви кортить їй зазирнути у дзеркало а темно зблисне на мить світлом зазирне хто на світі найгарніший ви ваша темність відкаже дзеркало похапцем заспокоїться королева на часину сказано писана красуня

Грім. Ігор Калинець

були собі в парі у чорній хмарі грім і мара мара тільки хмуриться а грім кулаком погрюкує бідні їхні діточки понасуплювалися викотився грім із хмари хряснув дверима та як гарикне прощавайте піду пррошаком по землі щастя питати і загримів по крем’яній дорозі тільки його й чули

Калюжа. Ігор Калинець

вона як випале пташа з гнізда тремтячі крильця посеред стежки присіла на травинку роззирається на синю квітку і божу корівку на ній невже того з хмари не видно і що їй до того аби жовте сонечко не звалилося зі стебельця навіть на мене косо глянуло чого ж бо в мене босі ноги не бійся калюжо … Читати далі

Веселка. Ігор Калинець

надягла веселка стрічок стрічок як у свято взяла коромисло і пішла до річки дорогою перестрів її князенко Соняшник із золотим черевичком в руці поміряла веселка якраз на ніжку от вони й побралися

Задивилися хмаринки. Грицько Бойко

Вимив дощик рідне поле Нам на втіху. Після дощику навколо Тихо-тихо… Задивилися хмаринки Сині-сині, Як гойдаються росинки На стеблині.

Дощику, припусти. Грицько Бойко

Дрібний дощ закапотів, Поросят помить схотів. Гапличком у них хвости.. — Дощику, припусти! Ти іди, іди чимдуж,— Нароби для нас калюж!

Соловейко застудився. Ліна Костенко

Дощик, дощик, ти вже злива! Плаче груша, плаче слива. Ти періщить заходився, соловейко застудився. А тепер лежить під пледом, п’є гарячий чай із медом.

Дощик. Грицько Бойко

Дощик, Дощик! — Аж залопотіло. Ліс і поле, Все навколо Дощику зраділо. Дощик, Дощик! — По дорозі стука. Ми краплини. Мов перлини, Ловимо у руки. Дощик, Дощик! — Не дає гуляти. Ми з ляльками, З іграшками Біжимо до хати.

Веселий дощ. Ліна Костенко

Дощ полив, і день такий полив’яний. Все блищить, і люди як нові. Лиш дідок старесенький, кропив’яний блискавки визбирує в траві. Струшується сад, як парасолька. Мокрі ниви і порожній шлях… Ген корів розсипана квасолька доганяє хмари у полях.