Дідів портрет. Платон Воронько

Ми ліпили сніжну бабку, Поки вечір наступив. А вночі високу шапку Й вуса іній наліпив. Підійшов Омелько-дід, Усміхнувся: – Все як слід: Шапка, вуса, борода, Ще й чуприна вигляда. Гей, хто в хаті, гляньте йдіте, Мій портрет зліпили діти! – Вмить зібравсь Омельків рід: – Справді, з баби вийшов дід!

На прогулянку. Наталя Забіла

Вітер полем пробігає, колихає колоски. На прогулянку до гаю йдуть веселі малюки. Пісня ллється, стежка в’ється із низинки на горбок. А назустріч гай сміється: – Прошу, прошу в холодок! Тут у мене липи, клени, різні інші дерева, а на галявах зелена рясно вквітчана трава! Розгулялись радо діти між дубів та ялинок. – Хто збере найкращі … Читати далі

Вихвалявсь малий Петрусь. Євген Бандуренко

Вихвалявсь малий Петрусь: — Як не віриш — поклянусь, Що ні вовка, ні ведмедя Й навіть лева не боюсь! — Не боюся, не боюся! Перебила його Люся, Ледве стримуючи сміх. Ну, а де ж ти бачив їх? І, крутнувшися на ніжці, Відповів сестрі Петрусь: Бачив звірів я у книжці, Що купив мені татусь… (Євген Бандуренко)

Лиш руками розвела. Євген Бандуренко

Хоч давно вечірня мла Вже до вікон підплила, Але вперто не лягає Спати Лідочка мала. — Спить давно вже дітвора, і тобі вже спать пора! — Умовляючи, доводить їй бабусенька стара. Як була така, як ти, Я не ждала темноти, А ішла я спати разом Із курми за видноти. Але Лідочка мала Лиш руками розвела: … Читати далі

Чого бусол на одній нозі стоїть. Євген Бандуренко

Братик і сестричка Грались на траві, Коли глядь — дрімає Бусол на хліві. Блиснула цікавість В дівчинки з-під вій: — А чому стоїть він На нозі одній? А хлопчак поважно: — От тобі і на! Ну, яка ж, сестричко, Ти ростеш смішна! Та коли б і другу Ногу він підняв, То стоять не зміг би … Читати далі

За трьома зайцями. Євген Бандуренко

Захотів, мабуть, Стецько Друзів здивувати, Бо узявся водночас Троє діл справляти. І читає вірші він, І вмина суниці, Ще й по радіо концерт Слухає з столиці. Вбити пострілом одним Трьох зайців збирався, Та ні одного не вбив, Як не прицілявся. Заважали ж бо читать Флейти і цимбали, Ну, а слухати концерт Вірші не давали. Смак … Читати далі

Ласун. Євген Бандуренко

Тільки мати вийде з хати, Юра зразу ж і почне На полиці заглядати, Всюди нишпорить, шукати, Нюхом чуючи смачне. Якось Юра на полиці З молоком знайшов горшки, Як же тут не спокуситься, Не позлизувать вершки! А як стала потім мати Винуватого шукати, Юра й оком не моргнув — На кота вину звернув. Іншим разом з’їв … Читати далі

Про малого Вовку та його обновку. Євген Бандуренко

Радий був сьогодні Вовка, Як ніхто з хлоп’ят, Бо йому гуцулку мати Справила до свят. Від спокуси, щоб похвастать, Втриматись не міг, Перед дзеркалом крутнувся Й швидше за поріг. Тільки з хати на подвір’я Вибіг напоказ, Як йому біжить назустріч Друг його Тарас. Сніжно-біла безкозирка, Чорний обідець, Ще й дві стрічки за плечима Розвіва вітрець. … Читати далі

Чобітки. Євген Бандуренко

Вірш про шанобливе ставлення до власних речей. Дуже повчально! Чобітки. Євген Бандуренко Батько справив Петрусеві Чобітки, Що вдягнув і танцюрист би Залюбки. Лиш суконкою злегенька Проведи, Як засяють і халяви Й переди. А які у них підбори, А ранти! Тільки, жаль, не вмів Петрусь їх Берегти. Йде зі школи він додому Й не мина Ні … Читати далі

Чого не тоне пароплав. Євген Бандуренко

Чого не тоне пароплав. Євген Бандуренко

На прибережному піску Смагляві діти гралися І в синю далечінь морську З цікавістю вглядалися. От показався пароплав, Немов хмарина сиза. — Невже ж він,— Петрик запитав, Насправді із заліза? — І дно залізне, і боки, А от пливе — не тоне! — Незрозуміло для Луки І навіть для Антона. — А це тому,— сяйнув Олесь … Читати далі

Рушничок. Дмитро Мегелик

Я біленький рушничок Шовком вишивала. Візерунки з ниточок Гарно гаптувала. Щоб вони, немов живі, Квітнули на ньому, Ніби роси на траві Після зливи й грому. Милу пташку — солов’я Вишию малого. Десь йому позичу я Голосу дзвінкого. І повішу на стіні Рушничок біленький, Заспіває хай мені Соловей маленький.   За матеріалами: Дмитро Мегелик. “Рушничок”. Вірші. … Читати далі

Народний одяг. Леся Храплива-Щур

Коли вмию мамі І миски й ложки, Мама дасть сорочку Вишиту в квітки. А чемненька буду, Вивчу в школі все, То бабуся плахту * Ткану принесе. Назбираю в лісі Тіточці грибків, Тітка дасть намиста П’ятдесят рядків. * А поможу білля Випрати сестрі, Дасть мені сестричка Гарні стрічки дві. А грядки пополю, Батько на кінець Купить … Читати далі

Рушничок. Надія Кір’ян

Маленька Оленка, Левкова сестриця, Що голочку має,— Таки чарівниця. Як голка сумна — Тягне ниточку чорну. Як голка весела — Червону, проворну. То голочка плаче, А то — заспіває. Оленка піснями Рушник вишиває. За матеріалами: Надія Кір’ян. “Чому вусатий колосок?” Малюнки Софії Скачко. Київ, видавництво “Веселка”, 1991 р., стор. 19.

Ми на місяць летимо. Грицько Бойко

Ось послухайте, будь ласка,— Ми про себе склали казку, Як літали в космос — я І мала сестра моя, Як татусь купив чудову Нам ракету іграшкову, Я сідаю за кермо: Ми на Місяць летимо! Все за вікнами незвичне: Простір стелиться космічний, Оглядаєм крізь шибки Небо, сонце і зірки. Вже земля така маленька — Голубенька-голубенька, Аж … Читати далі

Хиталочка-гойдалочка. Тамара Коломієць

Хиталочку-гойдалочку Гойдатиму в садку. Малесеньку Наталочку Присплю у холодку. Хить та хить. Тихо. Цить. Хиталочко-гойдалочко, Гойдайся, не скрипи. Кричалочко Наталочко, Мала сестричко, спи! Хить та хить. Тихо. Цить. Хиталочка-гойдалочка Не забавка мені. Приспала я Наталочку, Вона ж росте у сні. Хить та хить. Тихо. Спить.

Стручок. Тамара Коломієць

Заховавсь стручок від мене Поміж листячко зелене. Половинками двома Горошинки він трима. Я розлущу: – Йдіть у жменьку, А із жменьки – у кишеньку, А звідтіль по горошинці В ротик Люді і Маринці.

Розмальований метелик. Григорій Пономаренко

Я метелика малювала, Крильця білі-білі Я йому розмалювала Фарбами своїми. Навкруги червоно-сині Обідки зробила. А серединку такою, Як була, лишила. Зверху дала голубого, Мов шматочок неба. І метелик — кольоровий, Кращого не треба.

Тепер мамі ясно. Грицько Бойко

Чай хазяєчка мала На вечерю нам несла, Хоч ступала тихим кроком, — Підсковзнулась ненароком. Чашка з блюдечком додолу, Покотилась біля столу, Покотилась і розбилась — Черепочки розлетілись. Мама сплеснула руками: — Як це сталось? — каже мама. — А ось так! — І тут дівчатко Повторило все спочатку: Друга чашка біля столу Покотилася додолу, Покотилась … Читати далі

Знову почну. Грицько Бойко

Вірші Грицька Бойка для дітей і про дітей

Ніяк не вгамує Бабуся хлопчину: Малий репетує Вже цілу годину. Та раптом стихає Той крик голосний… Бабуся зітхає: — Засне, мій малий! А з ліжка хлопчина: — Ні, ні —не засну! Я трошки спочину І знову почну!

Заблудились. Грицько Бойко

Заблудились в лісі хлопці, не знайдуть дороги. Посиніли, задубіли, – ледве тягнуть ноги. Ідуть вони між дубами, куди – невідомо… Один каже: – Йдем на північ, то і будем дома… Другий каже: – Ні на північ не піду я, друже, бо на півночі – морози, а я замерз дуже…  

Хто правий? Петро Ребро

В’ється, в’ється до ставка Річка синьоока. Тато каже, що мілка, Я кажу — глибока! Хто правий з нас — я чи він,— Сам не розумію: Татку в річці до колін, А мені — по шию!

Зелений гребінець. Петро Ребро

Ми півника малюємо. Стоїть він на горбку й, дугою шию вигнувши, Кричить «ку-ку-рі-ку!». На ніженьках у півника – Сап’янці золоті. На крилах – синє пір’ячко. Зелене – на хвості. А знаєш, чом у півника Зелений гребінець? Тому, що загубили ми Червоний олівець.

Малюнок дідусеві. Грицько Бойко

В зошиті малюю гарним олівцем: на горі стою я поряд з баранцем. Рідного дідуся дуже я люблю, я йому малюнок малюнок у листі пошлю: – Дорогий дідусю! Вам картинка ця! Вам привіт від мене і від баранця!

Помічник. Павло Глазовий

Мама ввечері прийшла з поля, із прополки, А назустріч їй біжить стрибунець Миколка. Стерегло город і сад цілий день хлоп’ятко. — Ну, синочку, як діла? — Мамо, все в порядку. Я й циганці допоміг! — Що ж вона робила? — На городі і в саду курочку ловила. А курочка як стрибне! І сховалась в просі. … Читати далі

Маленький дачник. Павло Глазовий

Разом з мамою і татком на канікули в село Невеличке хлопченятко до бабусі прибуло. І до чого ж здивувалось городське те хлопченя, Як на вулиці уздріло — що б ви думали? — коня. Довго-довго із-зі тину придивлялося воно, Доки дядько вийшов з хати, верхи сів і крикнув: — Но! — Дядю, коник не поїде! — … Читати далі

Де беруться діти. Павло Глазовий

— Де взялися ми? — онуки спитали в бабусі. А бабуся пояснила в старовиннім дусі: — Тебе знайшли на капусті, тебе — в бараболі. Тебе знайшли під вербою, тебе — на тополі. Тебе знайшов на соломі біля клуня татко… — І тут раптом обізвалось якесь онучатко: — От сімейка, так сімейка!  Хоч тікай із дому. … Читати далі

Чому зупинився годинник. Грицько Бойко

— Щось годинник,— каже тато,- Раптом зупинився. Треба в чистку віддавати, Мабуть, запилився… — Звідки взятись тому пилу? — Мовила Галинка.— Я ж годинник з милом мила, Там нема й пилинки!

Веселе літо. С. Швець

Сонце, море і пісок – Все для ігор, для діток. Зайчик сонячний стрибає, Він з малятами пограє: Можна в жмурки в доганялки. Раді Саші і Наталки А Сергій в пісочку грав, Він фортецю збудував. На мурашник схожа дуже. Влітку весело нам, друже! Море хвилями хлюпоче, Дітлахів воно лоскоче.. Всі стрибають і радіють, Про веселе літо … Читати далі