Рідне село. Іван Франко

І знов я бачу тя, село моє родинне, Як бачив тя тоді, коли життя дитинне Плило, немов малий потічок серед трав, Що в’єсь несміло між дрібними камінцями. Дрібних утіх і я тут зазнавав, Задля дрібних гризот лице росив сльозами. Тоді цікаво ще на світ я поглядав, Не знав, що далі там, за твоїми хатками, За … Читати далі

Розвивайся ти, високий дубе… Іван Франко

Розвивайся ти, високий дубе, Весна красна буде! Розпадуться пута віковії, Прокинуться люди. Розпадуться пута віковії, Тяжкії кайдани, Непобіджена злими ворогами Україна встане. Встане славна мати Україна, Щаслива і вільна, Від Кубані аж до Сяну-річки Одна, нероздільна. Щезнуть межі, що помежували Чужі між собою, Згорне мати до себе всі діти Теплою рукою. «Діти ж мої, діти … Читати далі

Не пора. Іван Франко

Не пора, не пора, не пора Москалеві й ляхові служить! Довершилась України кривда стара, Нам пора для України жить. Не пора, не пора, не пора За невігласів лить свою кров І любити царя, що наш люд обдира, — Для України наша любов. Не пора, не пора, не пора В рідну хату вносити роздор! Хай пропаде … Читати далі

Моя любов. Іван Франко

Вона так гарна, сяє так Святою, чистою красою, І на лиці яріє знак Любові, щирості, спокою. Вона так гарна, а проте Так нещаслива, стільки лиха Знесла, що квилить лихо те В її кождіській пісні стиха. Її пізнавши, чи ж я міг Не полюбить її сердечно, Не відректися власних втіх, Щоб їй віддатись доконечно? А полюбивши, … Читати далі

Я не бажаю краще долі… Олександр Морозов

Я не бажаю краще долі, Для щастя маю все, що треба. Під хатою стоять тополі, Верхівками лоскочуть небо. Моє кохане любе місто, Тебе до нитки роздягли, Зняли з коштовностей намисто І депресивним назвали. Довкола тільки негаразди, Навколо тебе стільки зла – Немає ні води, ні газу, Ані роботи, ні тепла. Чи знову йти жебракувати З … Читати далі

Блищить трава в травневих росах. Олександр Морозов

Блищить трава в травневих росах, Ріка руйнує береги, Пасуться кози в верболозах І все буяє навкруги, Цвіте і тягнеться до неба – Степ різним полум’ям горить. І все в нас є, чого нам треба, Й повітря, наче мерехтить. Чумацький шлях блищить над дахом, Так, як і в пройдешні віки. Примарилось – Чумацьким шляхом Ідуть за … Читати далі

Рідне слово. Анатолій Камінчук

Барвінково, волошково В небі світиться зоря. Починаймо рідне слово Зі сторінки «Кобзаря». Рідне слово любить ненька І співає: «Люлі-лю». Так любив його Шевченко, Так і я його люблю.

Українські села. Богдан Драп’ятий

Діти! Бережіть Батьківську хату, Село і церкву, цвинтар бережіть! До них приходьте на пораду, Вікно своє в минуле відчиніть. Ви там побачите в майбутнє шлях, Що в тернах над обривами біжить. Не підпускай до свого серця страх, Бо в тобі – кров героїв струменить. Вір. Заживе щасливо рідний край. Вберуться села у весільні шати. Та … Читати далі

У село дитинства. Юрій Ковач

Знов весна висока в небі визрізає, Пахощі духмяні травень розлива. До села дитинства нині повертаю, І п’янить до щему молода трава. Явори братами, де стрімка вершина, І Лютянка в’ється, хвилями сія, Бо мене тут мають всі за свого сина, Хоч до краю рідного й припізнився я. Борозни глибокі за селом в долині І дзвенить над … Читати далі

Пам’ять. Леонід Горлач

А це вже про наше сьогодення. Невеличкий, але глибокий за змістом вірш Леоніда Горлача «Пам’ять». Пам’ять. Леонід Горлач З часів печерних, що зайшли за хмари, З часів нових, що хмарами встають, Вожді вчиняють між собою чвари, Народи ж кров невинну щедро ллють. Та є війна, коли тебе у вбивці Записують і є свята війна, Коли … Читати далі

Біда. Іван Притика

На превеликий жаль, в наш край, в нашу Україну не раз приходила біда. Вірш Івана Притики вчителя історії із Києва так і називається «Біда». Біда. Іван Притика Рідна неня Україна Умивається сльозами – «Вчені» мужі, підлий атом Чорну справу чинять з нами. Туга щемна за красою, Квітом, щедрістю ланів, Сум на серці – не до співу, Біль за … Читати далі

Лесин край. Валентина Ксендзук

Цей вірш Валентини Ксендзук називається «Лесин край». Проте, кожен, хто його прочитає, побачить і свій рідний край. Лесин край. Валентина Ксендзук Моя ти земле семикрила, Яка ж в тобі магічна сила. Терпляче серце, мудрі очі, Уста калинові дівочі. Яка душа в тобі завзята, Прекрасними дітьми багата, Лани, розсипані намистом, Сади замріяні за містом. Вербиченьки краса покірна, Землі своїй довіку … Читати далі

Тернії серця. Володимир Кузьменко

Замерзла дорога грудками. На глинищах сірі ворони. Хатина, прибита роками, Сховалась під явора крони. Вже й слід підтоптався від хати, Що в світ мені двері відкрила, Що рідна була, ніби мати, Голубила в снах і любила. Стоять над дорогою клени, Неначе нанизані роки. Хатино моя! Рідна нене, Твої па’ятаю уроки. Зміняю я теплі світлиці На … Читати далі

Материна хата. Петро Гаркуша

Знайома дорога веде до села, Стежина заросла травою. В цій хаті в минулому мати жила – Повіяло ж холодом й журбою… Зустріла скрипінням хвіртка мене, Криком підбитого птаха. Низько над вишнею хмара пливе, Сльозою заплакана хата. Крізь сльози міражні я бачу бліде Обличчя і постать сумну на порозі, Цілую я руку – а мати бере … Читати далі

Слово. Павло Тичина

Вірші про рідну українську мову

Вірші про милозвучну, мелодійну, найріднішу українську мову. Вірш відомого українського поета Павла Тичини про мову, про рідне слово. Слово. Павло Тичина А Вкраїни ж мова — мов те сонце дзвінкотюче, мов те золото блискуче, вся і давність і обнова — українська мова. Розцвітай же, слово, і в родині, і у школі, й на заводі, і … Читати далі

Наша мова. Марійка Новак

Мова – краса спілкування, Мова – колиска єднання, Мова українська рідна. Мово, ти до сонечка подібна! Наша мова дуже гарна, Як веселка різнобарвна, Барвінкова, волошкова, Материнська рідна мова.

Мова. Максим Рильський

Як парость виноградної лози, Плекайте мову. Пильно в ненастанно Політь бур’ян. Чистіша від сльози Вона хан буде. Вірно і слухняно Нехай вона щоразу служить вам, Хоч і живе своїм живим життям. Прислухайтесь, як океан співає — Народ говорить. І любов, і гнів У тому гомоні морськім. Немає Мудріших, ніж народ, учителів; У нього кожне слово … Читати далі

Мій край. Роман Купчинський

Україна — край мій рідний Від Кавказу по Карпати, І веселий, і свобідний, І великий, і багатий. Де є в світі кращі ріки, Як Дністер, Дніпро-Славута? Хто покине їх навіки, Тому в серці вічна смута. Де є в світі кращі гори, Де таке повітря свіже? Де шумлять так гарно бори І хвилює спіле збіжжя? Де … Читати далі

Не забудь! В. Терен

На фото: Дишкант Олександр та Мединська Каміла. Тернопіль, 2017

Ще малий, але ж сміливець — Сам біжить у гай… Ти, мій хлопче, українець — Те запам’ятай. Ще мала, а по барвінок Вже ходила в гай… Ти, дівчатко, українка — Тож не забувай. Вирина стежина рідна З теплої трави… Мати наша — Україна, Не забудьте ви.   На фото: Дишкант Олександр та Мединська Каміла. Тернопіль, … Читати далі

У рідному краї. М. Бакая

Одна Батьківщина, і двох не буває, Місця, де родилися, завжди святі. Хто рідну оселю свою забуває, Той долі не знайде в житті. У рідному краї і серце співає, Лелеки здалека нам весни несуть. У рідному краї і небо безкрає, Потоки, потоки, мов струни, течуть. Тут мамина пісня лунає і нині, Її підхопили поля і гаї. … Читати далі

Україна-мати. Микола Сингаївський

Dshi^ Україна-мати. Микола Сингаївський

Перше наше слово з нами повсякчас, Мати-Україно, ти одна у нас! Ниви і діброви, і садів окрас — Рідна мати Батьківщино, Ти ж одна у нас! Хай же мир і дружба поєднають всіх, І дзвенить дитячий безтурботний сміх. Нам зоріє доля світла і ясна. Рідна мати Батьківщино, Ти ж у нас одна!

З тобою. Петро Осадчук

Про Україну. З тобою. Петро Осадчук

Послухай, як струмок дзвенить, Як гомонить ліщина. З тобою всюди, кожну мить Говорить Україна. Послухай, як трава росте, Напоєна дощами, І як веде розмову степ З тобою колосками. Послухай, як вода шумить – Дніпро до моря лине, – З тобою всюди, кожну мить Говорить Україна.

Журавлик. Л. Пилип’юк

Журавлик. Л. Пилип'юк. вірш про Батьківщину

З далекого краю, З далеких світів Журавлик на крилах Додому летів. Минав океани, Ліси і моря, Вдивлявсь крізь тумани: – Чия це земля, Чиї це долини, Чиї це луги, Чию це калину Гойдають вітри! Впізнав батьківщину: – Моя це земля, Моє тут гніздечко І мова моя.

На своїй землі хорошій. Платон Воронько

На своїй землі хорошій. Платон Воронько

Взимку білу полотнину Тче пороша навкруги, Літом злива в теплу днину Поливає степ, луги, Напуває яворину І оброшує сади. Ми  кохану Батьківщину, Нашу рідну Україну Дуже любимо завжди. Бо   на   цій  землі  хорошій Ми зростаємо міцні. Навіть грози і пороші На своїй землі хорошій Нам несуть щасливі дні.

Вірш про Україну. Найдорожча в світі. Наталя. Забіла

Віршики про Україну

Найдорожча в світі. Наталя Забіла Мій рідний край, моя земля велика-превелика. Є в ній степи, ліси, поля, моря, і гори, й ріки. Холодні й теплі є місця, північні і південні. Там — сніг та крига без кінця, а тут — гаї зелені.  

Коли ти любиш рідний край. Микола Вороний

Коли ти любиш рідний край, Радій, співай! Прийшла пора, прийшла година Смісться Київ, сяє Львів! Ярмо одвічних ворогів Скидає вільна Україна! Але, козаче, позір май, Коли ти любиш рідний край. Коли ти любиш рідний край, В ряди ставай! Гори відвагою святою! Бо тільки меч – а не слова здобуде нації права У ворогів її розвою. … Читати далі

Перша колискова. Микола Вінграновський

Спи, моя дитино золота, Спи, моя тривого кароока. В теплих снах ідуть в поля жита, I зоря над ними йде висока. Спи, моя гіллячко голуба, Тихо в моїм серці і щасливо. За вікном хлюпочеться плавба Твоїх літ і долі гомінливої. Спи, моя дитинко, на порі. Тіні сплять і сонна яворина… Та як небо в нашому … Читати далі

Україно, в паростках надій… Василь Василашко

Україно, в паростках надій, Iз широкою, як степ, душею, В думі сивій, волі молодій переймаюсь долею твоєю. Світло з кобзарем сліпим несла, Слово із кайданів визволяла Всім народом у пісні пішла – Де твоїх коней не розпрягали?! Бігли орди, дуже хвиль на плес, Стогне Січ у пам’яті руїнах. України ж ми не прагнем десь На … Читати далі