Ожеледь. Олег Буцень

Спочатку було тепло, а потім підмерзло. Дороги стали блискучими і слизькими. Бабуся сказала: — Почалася ожеледь. Я все-таки вийшов на вулицю. Дивлюсь, по дорозі біжить хлопчик. Він біг, біг і — бух! — простягнувся на льоду. Вітер зірвав з нього шапку, і вона покотилася по дорозі. Я стояв біля воріт і голосно сміявся. Хлопчик встав, … Читати далі

Свято Миколая. Ольга Наконечна. Оповідання

Надходило свято Миколая. Цього року воно було дуже холодним. В одній бідній родині жили батько, мати та маленький Івась. У їхній хаті економили дорогий газ, тому в кімнатах було зимно. Вночі Івась змерз у своєму ліжку. Сонний перейшов до батьків і заснув біля них. Коли Івась прокинувся, батька з матір’ю вже не було вдома, вони подались заробити трохи грошей. … Читати далі

Осінь без смутку. Олег Погинайко

Літо збігло швидко і непомітно. Але листочки, що росли на деревах це помітили тільки тоді, коли почали втрачати свій зелений колір. Куди та чому він зникав – не знали. Поки художниця Осінь розфарбовувала їх у інші кольори, вони зі сумом дивилися в небо, зітхали, тихо перемовлялися поміж собою, згадуючи, як їм усім було добре рости … Читати далі

Народився братик. Василь Сухомлинський

В Оленчиної матусі народився хлопчик. Радіє Оленка: тепер у мене є братик. Прокинулася вночі Оленка, бачить — схилилась мама над колискою та й співає колискові. Заворушилась заздрість в Оленчиній душі. Тепер, думає, мама вже не любитиме мене так, як раніше. Бо треба ж і Петрика любити. — Мамо, — каже Оленка вранці, — ой, як … Читати далі

Склянка води. Василь Сухомлинський

Юрків дідусь занедужав. Дідусеві вісімдесят п’ять років.  Він знає чимало цікавих казок та дивних бувальщин, які любить слухати Юрко.  А зараз дідусь лежить і важко дихає. Мама наказала:  – Сиди, Юрку, біля дідуся, доглядай за ним. Попросить води – подай свіжої, попросить відчинити вікно – відчини.  Юрко сидів біля постелі хворого дідуся, читав книжку. За … Читати далі

Війві. Слабошпицький Михайло

Коли вона назвала своє ім’я, ми страшенно здивувалися. “Війві” — ніхто з нас ніколи такого не чув. Того дня Марина Сергіївна зайшла до класу з цим білявим дівчиськом і сказала: — Діти, у нас поповнення — матимете нову товаришку, вона вчитиметься разом з вами… Марина Сергіївна, мабуть, хотіла ще щось додати, але дівчисько глянуло на … Читати далі

Васильків портрет. Слабошпицький Михайло

У Василька тато — художник. Якось, коли вони сиділи на кухні за вечерею, він сказав: — Треба написати Васильків портрет. Якраз до виставки встигну. — Давно пора,— обізвалася мама.— Бо виросте хлопець, а ми й не матимемо його дитячого портрета. Так усе і почалося. Тепер Василько не йшов зранку в дитсадок. Батько брав його з … Читати далі

Їхній сад. Слабошпицький Михайло

Навесні діти садили дерева. Дружним гуртом прийшли на сільський пустир і взялися до роботи. Гукали й Гриця: — Ходімо з нами! А Гриць одмовився. — Не хочу,— сказав їм.— Краще я в футбол гратиму. — Висадимо дерева для нашого саду, тоді всі разом гратимемо,— пропонували йому. — Ні, грати краще, ніж дерева садити. Садіть без … Читати далі

Радість. Василь Чухліб

Раніше від бабусі Дарини ніхто не встає. Сьогодні Тетянка прокинулася раненько, вибігла надвір, а бабуся вже порається на городі, кущі помідорів підв’язує. Зачувши, як Тетянка лопотить босоніж по стежці, розігнулася : —    Доброго ранку, внучко! Очі бабусині усміхаються, помережане зморшками обличчя аж світиться. —    Чому це ви так радієте, бабусю? — запитує Тетянка. —    А … Читати далі

Кому ж іти по дрова? Василь Сухомлинський

Край села живе вдова з трьома синами. Два сини вже юнаки, високі, ставні, красиві. А третій — підліток, Юрко — маленький, тоненький, мов очеретина. Було це взимку. Випав глибокий сніг, дме північний вітер, тріщить мороз. Мати й каже — немовби сама до себе, але так, щоб і сини чули: — Холодно, діти. А топити нічим… … Читати далі

Коли засинають зорі. Василь Сухомлинський

Удосвіта вийшов Петрусь із татом надвір. Тато їхав у поле на роботу й пообіцяв узяти його з собою. Небо вже посвітлішало, на сході зайнялася рожева смуга. Петрусь задивився на зорі. Вони мерехтіли на проясненому небі. Петрусеві здавалося, що хтось гасить їх одну за од-ною. Ось на небі лишилась одна-однісінька зірка. Петрусь і просить: — Татку, … Читати далі

Кінь і вершник. Василь Сухомлинський

У маленькому будинку жив Скульптор. Він вирізував з дерева людей, тварин, казкових птахів і навіть квіти з тонкими прозорими пелюстками. Поряд зі Скульптором жив Хлопчик. Мама цього Хлопчика випалювала з дерева вугілля, продавала його на базарі, тим і жили. Хлопчик часто приходив до майстерні Скульптора, сідав на ослін й дивився, як з дерева народжуються життя … Читати далі

Каяття. Василь Сухомлинський

Костя й Павло — брати. У неділю мати дала їм хлібину й сказала: — Сходіть, хлопці, на пасіку до діда Юхима. Понесіть йому хліба й чисту сорочку. Узяли вони хліб і чисту сорочку й рушили. Пасіку вивозили на літо до лісу, там і жив дід Юхим до самої осені. Дідусь дуже зрадів, що хлопці прийшли. … Читати далі

Яблунька і літо. Василь Сухомлинський

20 відмінностей між чоловіками і жінками

Юрко й Мишко весною посадили біля школи яблуньку. І домовились: на канікулах будуть приходити до школи і поливати її. Сьогодні поливатиме Юрко, завтра – Мишко, потім знов Юрко, потім Мишко. Ростиме собі яблунька – сил набиратиметься. Настали канікули. “Сьогодні мені поливати яблуньку, – подумав Юрко. – Та хіба їй що станеться, як один день не … Читати далі

Як ми до Генки ходили. Ярослав Стельмах

Пішли ми якось у гості. До Генки. Він нам двері вичиняє з відром у руці. І в коридорі підлога мокра. – Ой, – ми кажемо, – в тебе так чисто! А де ваш килимок, щоб ноги витирати? А він: – Знаєте, хлопці, я оце щойно в квартирі прибрав, бачите, навіть підлогу помив. У мене зараз … Читати далі

Про козу. Оповідання Ярослава Стельмаха

У бабусі на селі, обіч дороги, що вела до річки, на просторій, порослій бур’яном місцині завжди паслася велика брудно-біла коза. Цілими днями вона завзято скубла траву, і якби той лужок був меншим, то давно б уже виїла на ньому всю зелень. Та, на щастя (певна річ, козине щастя), він був досить великий, і їжі їй … Читати далі

Найкращий намет (збірка оповідань). Ярослав Стельмах

Збірка оповідань Ярослава Стельмаха  “Найкращий намет” про пригоди хлопців у таборі. Цікаво і весело! Приїхали Перша ніч Відкриття Конкурс пісні Ловись рибко Пліт Несподівана пропозиція Військова гра Приїхали! Що не кажіть, а в таборі було здорово! Нe eх, як було в таборі! Ех, як у таборі було. А ми з Митьком спершу і їхати не … Читати далі

Вабик. Ярослав Стельмах

Оповідання про дітей і весну. Оповідання Ярослава Стельмаха про хлопчика, який весну вабиком “закликав”. Вабик. Ярослав Стельмах Одного разу батьків знайомий мисливець подарував мені свистик, яким на полюванні приманюють качок. Мені було дуже весело: я в нього дув і уявляв себе то качкою, то мисливцем, який на качок полює. І от у такому гарному настрої, … Читати далі

Санчата. Ярослав Стельмах. Оповідання

Спускалися ми з Митьком на санчатах. Уже всі розійшлись, а ми собі катаємось. Нарешті вирішили йти додому. Дивимось — дядечко з паличкою до нас прямує. – Мені, — каже, — хлопчики, незручно дуже, але взув я старі черевики, а вони ковзкі. Боюсь, не піднімуся нагору, впаду. Мені дуже незручно, — повторює, — але чи не … Читати далі

Нахаба. Ярослав Стельмах

Скінчилися раз уроки, а вчителька наша і каже: — Сашко Лісовий захворів, хто піде його провідати? — Я! Я! Я! — посхоплювались усі. — Якщо ви і в нього так кричатимете,— говорить вчителька, — то краще нікому не йти. Хворому потрібен спокій. Ми запевнили її, що не галасуватимемо, а вчителька відповіла, що ми молодці, але … Читати далі

Лелеченьки. Петро Швець

Юрко, сидячи на товстій гілляці старої шовковиці, дивиться на ши­рокі зелені луки, на сіру смугу асфальтової дороги, на сизі схили, за якими сховалося містечко. Але ось його погляд зупиняється на їжакуватому гнізді, що на хліву. Частина хліва вкрита толем, решта ж вистелена старезною, аж почор­нілою, соломою. Дід Клим наполя­гав увесь хлів укрити толем, баба вже … Читати далі

“Чемний” Миколка. Алла Потапова

Примчав Миколка до школи, не спізнився — саме перед дзвоником. Та чергова, дівчисько з червоною пов’язкою, біля дверей перейняла його. Ще й зауважила суворим го­лосом. — Поглянь-но, якого бруду на­ніс. Чом ноги не витер? Глянув Миколка — справді, сліди на підлозі. Надворі сніг з дощем. Онде які чорні сліди… Притулив Миколка руку до гру­дей. І … Читати далі

Щасливий день. Майя Фролова

Сьогодні у мене день народження. Хіба ж є дні, кращі за цей? Мене вітатимуть вдома, в школі, бабуся пиріг до класу принесе — пригощати моїх однокласників. Юлія Нилівна неодмінно за щось хороше похвалить. Для мене заспівають пісеньку про крокодила Гену. А в неділю зійдуться до нас мої друзі — Сергійко, Ромка, Наталка, будемо веселитися, скільки … Читати далі

Мудра голка. Андрій М’ястківський

Марійка любила дивитись, як мама вишиває квіти. Червона нитка до зеленої, до жовтої… Так гарно виходить. Чорнобривці, айстри, волошки, барвінок… — Мамо, дай мені голку, полотна і ниток. Я теж хочу вишивати, — якось попросила Марійка. — Ти ще мала, пальчики поколеш. — От і не мала, от і не поколю! — запевнила дівчинка. — … Читати далі

Добре діло. Євген Шморгун

Того дня ми стільки набачилися… Була весна, ліс прибрався, мов на оглядини, всіма своїми принадами вигравав проти сонця. Мерехтіло в очах від розмаю квітів, приємно паморочилася голова від запахущості молодої листви, від пташиного пересвисту. Тоді й трапилася ця зовсім незначна пригода. Як переходили видолинок, Інна відчула, що за ногу її щось шарпнуло. Глянула — а … Читати далі

Кінь утік. Василь Сухомлинський

Це було в четвертому класі. Всі схилились над зошитами. Учитель дав задачі для самостійного розв’язування, і діти уважно працювали. Віталик сидів на останній парті. Він уже закінчував розв’язувати задачу, як раптом на парту впала записка. «Це знову, мабуть, від Петрика, — подумав Віталик. — Знову просить ковзани. Що ж я йому весь час даватиму свої … Читати далі

Скляний чоловічок. Василь Сухомлинський

У одного хлопчика був маленький приятель — Скляний чоловічок. Був зовсім прозорий і вмів угадувати, що думає і переживає його приятель хлопчик. Не вивчив хлопчик уроки й думає йти гуляти — Скляний чоловічок уже й не зовсім прозорий, а ледь-ледь помутнів і каже хлопчикові: — Не треба так думати, друже. Спочатку зроби діло, а потім гуляй. … Читати далі

Як Федько відчув у собі людину. Василь Сухомлинський

Пішов раз малий Федько з матір’ю на поле картоплю копати. — Вісім років тобі, — каже мати, — працювати час по-справжньому. Викопує мати кущ, а Федько вибирає з ямки картоплю й у відро кидає. Не хочеться Федькові працювати. Визбирує картоплю, що зверху, а в землі не хоче копирсатися. Залишив картоплю в одному кущі, у другому. Мати … Читати далі

Як хлопці мед поїли. Василь Сухомлинський

Мати послала Олега і Романа до дідуся. Він у сусідньому селі живе. Зраділи хлопці: давно не були в дідуся. У нього в садку яблука смачні, ото вже поласуємо, думають. Принесли дідусеві нову вишиту сорочку, що мати передала. Подякував дідусь і каже: —    Ідіть, діти, в садок, ласуйте яблуками. Побігли хлопці у садок, наїлися яблук. Дідусьпоставив … Читати далі

Як ми подорослішали. Майя Фролова

Одного дня Юлія Нилівна каже: – Після уроків підемо в дитячий садок. – Ми вже попрощалися з дитячим садком – загорлав Бодька. – Чого раптом нам туди йти? – А того, – відповідає Юлія Нилівна, – що ми будемо шефствувати над малюками з дитячого садка. – Ми – шефи? А що ми можемо? – Не … Читати далі