Калина. Борис Харчук

Привлів'я і приказки про козаків

Бабуня Настя нічого так не любить, як садити дерево. Вона каже: — Завжди знайдеться місце, де його посадити. А хто за це не дбає, той або байдужий, або сліпий до краси. Коло бабуниної хати ростуть вишні. За порогом повно квітів. Біля хвіртки — кучерявий бузок. А від вулиці — явори. Позаторік бабуня принесла з лісу … Читати далі

Як синиця хотіла море спалити. Іван Франко

Іван Франко. Збірка казок “Коли ще звірі говорили”. Як синиця хотіла море спалити. Іван Франко Була собі Синиця. Невідомо, що їй збрело в голову, що звила собі гніздо на самім березі моря на невеличкому кущику. Поки море було спокійніше, все йшло гаразд. Синиця нанесла яєць і почала висиджувати їх. Аж ось повіяв вітер, розгулялося море, затопило … Читати далі

Лис і дрозд. Іван Франко

Про традиції святкування нового року

Кращі казки про тварин від Івана Франка для дітей українською мовою. Казка про лиса і дрозда. Казка для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку із відомої збірки автора “Коли ще звірі говорили”. Лис і дрозд. Іван Франко Ішов Кабан у Київ на ярмарок. Аж назустріч йому Вовк. — Кабане, Кабане, куди йдеш? — У Київ на … Читати далі

Лисичка і журавель. Іван Франко

Казка Івана Франка за мотивами одноїменної української народної казки. Художник Адель Гілевич. Лисичка і журавель. Іван Франко Лисичка з Журавлем у велику приязнь зайшли, навіть десь покумалися. От Лисичка і кличе Журавля до себе в гості. — Приходи, кумцю! Приходи, любочку! Чим хата багата, тим і погощу. Іде Журавель на прошений обід, а Лисичка наварила кашки … Читати далі

Ворони і сови. Іван Франко

В однім великім лісі гніздилося багато ворон. Вони жили тут такою збитою купою, що в цілім лісі не було іншого птаха ані звіра: весь ліс був одно вороняче царство. Тільки насеред лісу стояли великі голі скали, в них була велика, простора, темна печера, а в тій печері жили сови, так само великою купою, як ворони … Читати далі

Ворона і Гадюка. Іван Франко

Сестричці на 8 Березня. Розмальовка

На дупластій, головатій вербі над річкою звила собі Ворона гніздо. Не надіючися ніякого лиха, нанесла яєць, висиділа, а коли повикльовувалися вороненята, стара Ворона полетіла шукати для них поживи. Та в дуплі тої верби загніздилася чорна Гадюка. Вона тільки того й ждала, щоби Ворона вивела молодих, і скоро тільки стара вилетіла з гнізда, зараз Гадюка вилізла … Читати далі

Омелюхи. Віталій Костилєв

Оповідання про життя птахів омелюхів. Автор Віталій Костилєв Омелюхи. Віталій Костилєв Літо пролинуло якось непомітно. Ось і осінь. Горобиновий гай понад річкою виграє червоними барвами, немов його запалили, тож він і горить. Мене так і потягло до лісу. Зайшов у гай, присів на пеньок, не можу надивитися, наче раніше не бачив: кожна горобина, чи велика, … Читати далі

Лисичка і Журавель. Українська народна казка

Лисичка з Журавлем у велику приязнь зайшли, навіть десь покумалися. От Лисичка і кличе Журавля до себе в гості. — Приходи, кумцю! Приходи, любочку! Чим хата багата, тим і погощу. Іде Журавель на прошений обід, а Лисичка наварила кашки з молочком, розмазала тонесенько по тарілці та й поставила перед кумом. — Живися, кумочку, не погордуй! … Читати далі

Їдальня на дереві. Олександр Копиленко

У дитячому садку в кiмнатi на великому вiкнi висить клiтка. А в клiтцi живе чижик. У нього зеленi груди, аж жовтi. I весь вiн хоч i сiренький, але пiдфарбований зеленим. Чижик такий непосидячий i веселий. Вiн або спiває, або лазить по дротинках. Ото причепиться лапками, повисне головою вниз i дивиться на дiтей сво?ми бистрими-бистрими чорненькими … Читати далі

Покинуте гніздо. Олександр Копиленко

Оповідання Олександра Копиленка зі збірки “Як вони поживають”. Оповідання про те, як не можна поводитись із пташками, їхнім потомством, гніздами. Пізнавальне, повчальне, дуже цікаве оповідання Олександра Копиленка для дітей. Покинуте гніздо. Олександр Копиленко Скільки з’явилося нових квіток! Уже відцвіли блакитні проліски, а в кущиках свіжої трави між деревами розцвіли фіолетові фіалки. Білі рухливі дзвоники конвалій … Читати далі

Квіти і пісні. Олександр Копиленко

Іду полем, а квітів безліч. Квітів яскравих, радісних, буйних. Вітрець їх коливає, вони хитають голівками і ваблять до себе. Зелень свіжа й чиста. Вже озимина зросла мало не по коліна. Ярі хліба, мов той зелений шовк, прослалися перед очима. А трави, густі, пахучі, шелестять під ногами. Травень – незабутній місяць розквіту і щастя. В травні … Читати далі

Їдальня для птахів. Олександр Копиленко

Оповідання Олександра Копиленка із збірки “Як вони поживають” –  Їдальня для птахів Їдальня для птахів. Олександр Копиленко (Ілюстрації Олени Добровольської) Всі хлопці заздрили Василеві. Ще б пак не заздрити! Синичка, яку він вирвав з кігтів шуліки, зовсім звикла до хати. Василь вирубав для неї велику гілку і причепив до стіни. Там синиця і лазила, мов … Читати далі

Хто ж винен. Юрій Старостенко

Оповідання Юрія Старостенка про осінь, про птахів восени. Хто ж винен. Юрій Старостенко От і настала рання осіння пора… Ходить Мишко лісом і кличе: – Зозулько-о-о!.. – Послухав трохи і знов товстим голосом: – Зозулько-о-о!.. Давніш, було, й відгукнеться зозуленька: «Ку-ку». А тепер її не чути. Тільки старенький єнот хлюп-хлюп у воді: корінці на сніданок … Читати далі

Моя улюблениця. Микола Магера

То було за Виборгом, що недалеко Санкт-Петербурга, у липні 1944 року. Ми тримали оборону у лісі, який нагадував частокіл з товстих цурпалок. Це була робота снарядів і бомб, куль і мін. А ще не бачив там жодної живої пташки, навіть комарі покинули ті вогняні місця. Десь о десятій ранку почався запеклий бій з німецько-фашистськими військами. … Читати далі

Музичний дятел. Микола Магера

Взимку коло хати на високій металевій трубі приладнали телевізійну антену особливої конструкції. Ця споруда дуже полюбилася птахам-воронам і горобцям. А коли додому повернулися з теплих країв шпаки, то кожного дня висвистували на ній. Одного разу, йдучи на роботу, почув на подвір’ї голосний передзвін, що нагадував вибивання дробу на барабані чи спозарання клепання кимось коси: др-р-р-р-р, … Читати далі

Сірко і шпак. Микола Магера

Біля цегляного хліва у дерев’яній буді живе собака Сірко. Весь чорний, ноги ж внизу білі, ніби взуті у світлі сап’янці, а над очима — сніжно-білі великі кружальця, що нагадують скельця окулярів. Його всі люблять. І він намагається віддячити за це і дорослим, і малюкам. Кожного, хто відчинить хвіртку і ступить на подвір’я, собака зустрічає по-різному: … Читати далі

Ромашка. Микола Магера

Дитяче оповідання про маленьку дівчинку, яка “взяла на виховання” маленьке біленьке курчатко – Ромашку. Цікаве оповідання про дітей і природу для допитливих дітей. Микола Магера Ромашка Мати вив’язала у темно-русих косах синьоокої Ганнусі голубі банти й одягла дівчинку у платтячко, яке нагадувало своїм кольором польові синьоцвіти. Потім тато завіз їх “Запорожцем” аж у сусіднє село … Читати далі

Омелюхи. Микола Магера

На нашому просторому подвір’ї є горобинний куток. Там ростуть лише ці казкові красуні. Гарні вони весною, коли витрушують із своїх білих парасольок неповторні парфуми. Та справді казковими стають влітку, коли сонечко пофарбує кожну ягідку у парасольках у червоний колір. Тоді дерева, особливо вранці, ніби займаються вогнями… Красуні милують очі мешканцям наших трьох багатоквартирних будинків до … Читати далі

Синичка. Микола Магера

Дятли, горобці, синиці – всі ці пташки є героями оповідання Миколи Магери “Синичка”. А Ви спостерігали за цією пташкою? Читайте оповідання про життя птахів на нашому сайті! Синичка. Микола Магера Коло веранди, у затишку, розкошує стара крислата яблуня. Кожної весни, наче снігом, вкривається вона білим цвітом. У таку пору бабуся відчиняє вікна, і медяні пахощі наповнюють кімнати. … Читати далі

Журавка. Микола Магера

(Уривок із повісті “Друзі”) Олесь вихором увірвався на подвір’я. Перелякані кури порозбігалися хто куди. Хлопець, притримуючи рукою щось за пазухою, шмигнув за хату, присів навпочіпки перед купою битої цегли, швидко розгорнув її і витяг невелику дерев’яну скриньку. Зняв кришку і усміхнувся: там були пташині яйця. — А це буде восьме,— прошепотів Олесь сам до себе … Читати далі

Жайворонки. Микола Магера

У кінці городу, від поля, розкошували високі гіллясті черешні. Миколка знав, що їх отак рядочком колись посадив прапрадід Максим, якого із сучасників ніхто не знав. Навіть його могила не збереглася, бо старий цвинтар давно занедбали, бо там десятки літ товчуться кози і свині, пасуться і корови. Серед тих черешень була найтовстіша з роздовбаним дуплом: так … Читати далі

Хитрий горобчик. Макола Магера

Якось я сидів на лавці в затінку яблуні і розглядав малюнки у свіжих журналах. З хати вийшла бабуся і запитала: — А листа від дядька Михайла нема? — Нема, бабусю, — відповів я. — Зате аж п’ять журналів і цілу купу газет поштарка принесла. Бабуся примостилася коло мене. Вона кінчиком хустини протерла скельця в окулярах, … Читати далі

Грачине містечко. Микола Магера

Оповідання про птахів для допитливих діток. Цікава розповідь про граків. Микола Магера Грачине містечко Шлях, що стрічкою простягся на сто кілометрів від Хмельницького до Кам’янця-Подільського, чи не найкращий на древньому Поділлі. По обидва боки асфальтованого шосе зеленим шумом стрічають подорожнього стрункі тополі, що вишикувалися нескінченними рядами, наче солдати на параді, розлогі волоські горіхи, чепурні клени, … Читати далі

Грицькова допомога. О.Буцень

Загадки про гриби. Загадки українською мовою

Ніколи раніше Андрійко не придивлявся так пильно до голубів, як сьогодні. А вони невеличким табунчиком спокійно розгулювали собі по тротуару біля старого крислатого клена, де перехожі завжди їх підгодовували. Навіть перевальцем виходили,на бруківку, і швидкі машини змушені були гальмувати, сигналити і чекати, поки вони не звільнять шлях. «Може, тут постояти, подивитись?» — подумав Андрійко. Але … Читати далі

Пісня весни. Олег Буцень

Сидів на сосні дятел. Цюкав, цюкав гіллячку — стомився. Вирішив перепочити. Коли чує: внизу говорять про нього. Схилив голову, аж то хлопець і дівчинка. Стоять під деревом, його розглядають. — Трудяга цей дятел, — каже хлопець. — Ні влітку, ні взимку нема від нього порятунку комахам і личинкам. Скрізь знайде. — Корисний птах,— погодилася з … Читати далі

Кмітливий горобець. Оповідання Олега Буценя

Розмальовка до свята 1 вересня

Взимку і птахи, і звірі — всі ближче до житла людини туляться. Бо важко в цю пору прогодуватись у голому лісі, у білому від снігу полі. Покинув ліс і горобець-сірячок, теж до людей подався. Зразу за лісом вулиця починалась. Ошатні будиночки вряд стоять за невисокою дерев’яною огорожею. Бачить горобець: з одного вікна палиця стримить, з … Читати далі