Сойка. Микола Магера

З самого початку зима не віщувала ні снігу, ні великих морозів. Злегка підморозило у грудні, ледь припорошило крупкою у січні. Зате у середині лютого як захурделило на кілька днів, то позаносило снігом все навколо. Звичайно, люди швидко прочистили дороги, прокинули стежки. Найбільша скрута настала для птахів. Що снідати? Де обідати? Куди податися на вечерю? Найменше, … Читати далі

Годівниці. Микола Магера

(Уривок із повісті “Друзі”) Раніше Олесь не задумувався над життям птахів, аж поки не виростив журавля і не подружив з ним. Не раз бачив і горобців, і синиць, і щиглів, і сорок, і дятлів, але дивився на них якось байдуже, як на ясена, вербу чи клена. Птахи собі літали, цвірінькали, щебетали, свистіли, жили поруч, але … Читати далі

Королик і Ведмідь. Іван Франко

Іван Франко “Королик і Ведмідь”. Розповідається у цій казці про маленьку лісову пташку – Королика. Не злякався хоробрий королик лісових звірів і провчив зухвалого Ведмедя, що образив його діток. Королик і Ведмідь. Іван Франко Ішов Ведмідь з Вовком по лісі, аж ось зацвірінькала якась пташка у корчах. Підійшли ближче, а маленька пташка з задертим хвостиком … Читати далі

Чого синичка повеселішала. Юрій Ярмиш

Рано-вранці синичка прокинулась, поглянула з високого ясеня на снігові кучугури, на заячі сліди біля старого пенька. І раптом… дзвінко заспівала. Заспівала й здивувалася: — Чого мені так весело? Адже дерева ще чорні, зовсім голі, навіть торішнього жовтого листячка нема! Пташка випурхнула з дупла й полетіла до знайомої горобини, де, вона знала, ще є ягоди. Вночі … Читати далі

Чубчик. Микола Магера

Жили собі шпаки. Батько і мати маленьким їстоньки-питоньки носили, співати по-шпачиному навчали. Злагода і мир панували у шпаківні. Шпачата одне одного поважали, одне одному допомагали. Якось шпачиха придивилася до своїх діточок і помітила у найменшенького невеликий чубчик. Дуже здивувалися цьому пташки, бо чубаті шпаки — то дивина. Тож і назвали його Чубчиком. А Чубчик відтоді … Читати далі

Неслухняне курчатко. Микола Магера

Знаєте, чого одна курочка вдягнена у рябеньке платтячко, друга – у жовте, третя – у біле, інша – у чорне, а півники завжди у барвистому вбранні? Не знаєте? Якось курка нанесла яєць і висиділа аж десятеро курчат. Такі вже вони гарненькі, м’якенькі, геть-чисто у білому пуху. Рано-вранці квочка вивела своїх малят на подвір’я. А на … Читати далі

Жар-птиця. Микола Магера

Ви чули казку про жар-птицю? Ні? Шкода… А я не лише чув її з уст баби Марини, але й бачив у нашому казковому яру. Багато дерев залишилося ще з тих давніх часів, коли тут, а також на теперішніх городах був густий мішаний ліс. Правда, діди і прадіди вирубували старезні липи і дуби, а натомість насаджували … Читати далі

Ластів’ята. Микола Магера

Наш будиночок майже біля самого моря. У кімнаті повно сонця і солонуватого повітря. Коли море спокійне, ми чуємо, як у воду пірнають чайки. А коли воно розіграється, то спінені хвилі набігають аж на наш поріг. Двадцять днів тому, коли ми влаштувалися в цій невеликій дерев’яній хатці, то дуже здивувалися, що над дверима ластівки звили собі … Читати далі

Оповідання про птахів восени. Володимир Пархоменко

Оповідання про підготовку птахів до зими, про осінню природу. А ви знали, що птахи також бувають хутровими? Читайте оповідання “Лісові кулики”, “Дрімлюга”, “Лісові кулики”. Лісові кулики. Володимир Пархоменко Перед лісом лежало поле. Густа щітка оксамитової озимини була вкрита холодною росою, що впала на землю з передранкового туману. Сонце ще не сходило, але край неба вже … Читати далі

Ворона і рак. Українська народна казка + аудіоказка

Повчальна казка про ворону, рака, хитрощі і силу облесливого слова. Чатайте казку самостійно, або слухайте аудіоказку. Аудіоказка “Ворона і рак” Ворона й рак. Українська народна казка Якось-то виліз на землю рак із своєї печери, а ворона поблизу стрибала, побачила та й ухопила його. Вхопила, держить у дзьобові міцно та й думає, як би то за … Читати далі

Листопад. Віталій Біанкі (із казки-розповіді “Синиччин календар”)

Ворог – і страшний ворог – з’явився в лісі в наступному місяці. Старий Горобець назвав цей місяць листопадом і сказав, що це третій, і останній, місяць осені. Ворог був дуже страшний, тому що він був невидимка. У лісі стали пропадати і маленькі пташки, і великі, і миші, і зайці. Тільки зазівається звірок, тільки відстане від … Читати далі

Журавлі-веселики. Василь Чухліб

Дід Матвій і Тарасик колють дрова біля повітки. Дід як гахне колуном по сосновому чурбаку, так він і розлітається. А Тарасик довго цюкає своєю сокиркою, поки розрубає. —    А чи не час уже й перепочити? — поглядаючи на онукові силкування, каже дід і всідається на дровітні. А Тарасик знайшов товстий шмат соснової кори, видовбує човник. … Читати далі

Чи далеко до осені. Василь Чухліб

Лелека живе на старому в’язі. З лелечихою і лелеченятами. Прибігають до в’яза Тарасик, і Гриць, і Миколка, й Тетянка. Витанцьовують під в’язом і гукають: —    Лелеко, лелеко, до осені далеко? Лелека, задерши дзьобату голову, незмигливо дивиться на дітей. А потім починає клекотати. Про що він клекоче? Спробуй, розбери. Лелека і лелечиха враз знімаються і летять … Читати далі

Ластівки прощаються з рідни краєм. Василь Сухомлинський

  Багато років під стріхою однієї хатини жили ластівки. Весною вони повертались з вирію, ластів’ят виводили, а восени відлітали в теплі краї. У хатині жили батько й мати, була в них дівчинка Оленка. Вона з нетерпінням чекала теплого весняного дня, коли з’являються ластівки. Це було для Оленки справжнім святом. Улітку дівчинка любила дивитись, як ластівки … Читати далі

Казка про маленького Піка і його батьків. Оксана Іваненко

Чижики звили собі гніздо на найвищій гілці найвищої ялини в лісі зовсім не тому, що вони були такі горді і хотіли жити найвище від усіх. Навпаки, вони були дуже привітні з усіма пташками, завжди бадьорі, співучі і непосидючі. Просто їм здавалося, що там, нагорі, їм буде і безпечніше, і веселіше. — Треба зробити так, щоб … Читати далі

Дарунки з трьох зернин. Українська народна казка

Постанова про формування студентського куреня. Бій під Крутами

В одному селі жив великий дідич. Мав стільки полів, лісів, худоби і всілякого добра, що навіть цісар йому заздрив. А у того дідича служив бідний чоловік Максим. Слуга мав хатку з одним вікном. Вітер зірвав з покрівлі солому, і, коли йшов дощ, вода текла по стінах. У хатині жила й Максимова родина. Родина немаленька, а їсти … Читати далі

Чий дзьоб кращий. Віталій Біанкі

Казка Віталія Біанкі про різноманітні пташині дзьоби. Які бувають дзьоби і для чого потрібна така різноманітність? Читайте про це у казці Віталія Біанкі “Чий дзьоб кращий?”. Казка українською мовою. Чий дзьоб кращий. Віталій Біанкі Мухолов-Тонконіс сидів на гілці і дивився по сторонах. Як тільки пролетить повз муха або метелик, він зараз же женеться за ними, … Читати далі

Сова. Віталій Біанкі

Сидить дід, чай п’є. Не простий чай п’є – молоко додає. Летить повз Сова. – Здоров, – каже, – друже! А дід їй: – Ти, Сова, – відчайдушна голова, вуха сторчком, ніс гачком. Ти від сонця ховаєшся, людей цураєшся, – який я тобі друг! Розсердилася Сова. – Гаразд же, – каже, – діду! Не стану … Читати далі

Гидке каченя. Ганс Крістіан Андерсен

Казка Ганса Крістіана Андерсена “Гидке каченя” з ілюстраціями. Переклад Оксани Іваненко. Гидке каченя. Ганс Крістіан Андерсен Так добре було за містом, було літо! Жито жовтіло, овес зеленів, сіно склали в копиці, і на зеленому лузі ходив чорногуз на своїх довгих червоних ногах та белькотав по-єгипетськи,- цієї мови він навчився від матері. За полями та луками … Читати далі

Дикі лебеді. Ган Крістіан Андерсен

Далеко звідси, там, куди відлітають ластівки, коли у нас настає зима, жив король. У нього було одинадцять синів і одна дочка – Еліза. Одинадцять братів-принців ходили до школи з зірками на грудях і з шаблями при боці. Вони писали діамантовими грифелями на золотих дошках і все, що читали, знали напам’ять. Сестричка Еліза сиділа на маленькому … Читати далі

Про півня. Французька народна казка

Колись давно був в нашому селі старий півень. Любив він водити своїх курей у ліс та в поле. Якось півень щібся в землі під деревом і знайшов гаманець, повний золотих та срібних монет. Схопив півень гаманець і мерщій з ним додому! Ніг під собою від щастя не чує, співа на все горло. А в селі … Читати далі

Лелеченьки. Петро Швець

Юрко, сидячи на товстій гілляці старої шовковиці, дивиться на ши­рокі зелені луки, на сіру смугу асфальтової дороги, на сизі схили, за якими сховалося містечко. Але ось його погляд зупиняється на їжакуватому гнізді, що на хліву. Частина хліва вкрита толем, решта ж вистелена старезною, аж почор­нілою, соломою. Дід Клим наполя­гав увесь хлів укрити толем, баба вже … Читати далі

Дятлова кузня. Василь Скуратівський

Над нами бентежно гуде бір. — Тату, — зіпершись на старий сосновий стовбур, Олесь напружено дивиться вгору. — Тобі не лячно? — Від чого, синку? — Чуєш, як гніваються дерева? Чому це?.. — Весною завше так буває. Ми йдемо далі; під ногами пру­жинить яглицева долівка. Ураз Олесь зупинився. — Хто це? — Де? — перепитую. … Читати далі

Материнське щастя. Василь Сухомлинський

Вірші про метелика для дітей

Гарячого літнього дня вивела гуска своїх маленьких жовтеньких гусенят на прогулянку. Вона, показувала діткам великий світ. Цей світ був зелений і радісний — перед гусенятами простягнувся величезний луг. Гуска навчала діток скубти молоду травичку. Травичка була солодка, сонечко тепле й ласкаве, моріг м’якенький, світ співав багатьма голосами жучків, метеликів, комах. Гусенята були щасливі. Коли це … Читати далі

Сорока кашу варила. Василь Сухомлинський

У Сороки було семеро дітей. Прилетіла вона додому, а діти кричать: – Їсти хочемо! – Підождіть, любі, я вам каші наварю. Наварила Сорока гречаної каші. Пахне каша, аж слинка у діток тече. Наклала мати каші в сім тарілочок, дала діткам ложечки, їдять дітки, мовчать. А Сорока сидить біля столу, їй не вистачило каші, всю віддала … Читати далі

Найгарніша мама. Василь Сухомлинський

Випало Совеня із гнізда та й повзає. Далеко забилось, не може знайти рідного гнізда. Побачили птахи малого — некрасивого, з великою голівкою, вухатого, банькатого, жовторотого. Побачили та й питають, дивуючись: — Хто ти такий, де ти взявся? — Я Совеня, — відповідає мале. — Я випало з гнізда, не вмію ще літати і вдень дуже … Читати далі

Пташки. Жарко Яків

Як мертво та сумно стає восени, коли пташки покинуть наші степи та гаї і полинуть від нас за море у далекий теплий край — у вирій. Не чути дзвінких їх чарівних пісень, бо найкращі співуни наші покинули свої оселі і подались за море, щоб там у теплому краї перебути тяжку негоду лютої зими. Щасливі!.. Вони … Читати далі

Загибель шуліки. Володимир Пархоменко

Рано-вранці ми вийшли на полювання. Мій новий знайомий, колгоспний механік, добре знав ці місця і зразу повів мене у зарості чагарника на лісових куликів — вальдшнепів. Полювання почалось вдало. Ми підстрелили двох куликів. Ідемо й радіємо: і багато ж дичини принесемо сьогодні додому! Але радість наша була передчасна. Скільки ми потім не ходили, не підняли … Читати далі

Синиччина пора. Володимир Пархоменко

Оповідання про різні види синичок. Виявляється, синички бувають різними: велика синиця, голуба синиця, сірувато-бура синиця… Синиччина пора. Володимир Пархоменко Холодно. Пронизливо завиває у верховітті вітер, десь раз у раз жалібно скрипить гілка. А коли вщухне вітер, густий туман розіллється навкруги і падає великими краплинами з гілок на землю. Та раптом над головою лунає веселий посвист … Читати далі