Казка про ввічливість. Мацейко Наталія

У великім лісі, серед високих могутніх дерев, була маленька затишна Галявина. Не повірите, але уся ця Галявина була ніби вкрита зеленою ковдрою з листків Суниці. А під цими маленькими зеленими Листочками було ціле море дозрілих ягід. Вони висіли на тонюсіньких стебельцях, що зігнулися до самої землі. Дозрілі, соковиті Сунички мріяли, аби їх скоріше зірвали! На … Читати далі

Як весна літо зустрічала. Солтис-Смирнова Марія

Земля, господарюючи на землі, добре працювала. Молода господиня і лід на водоймах розтопила, і матінку-землю дощами напоїла, щоб трава зазеленіла. Прикрасила дерева і кущі листочками, одягла на них квіткові віночки… Ну зовсім до приходу брата Літа підготувалась. А, щоб він поспішив, ще й Грім з Блискавкою за послів додому відправила. Почав наймолодший брат збиратися в … Читати далі

Ввічливе телятко. Солтис-Смирнова Марія Петрівна

Жило на зеленій фермі серед садів та городів фермі телятко з мамою і татком. Поруч з ними жили і кури з курчатами, і качки з каченятами, і гуси маленькі й великі, і поросятка з свинями, і коза з козенятами. Одного разу привезли і коней. Ферма була великою. Мама-корова вчила малюка бути ввічливим. Телятко завжди віталось … Читати далі

Ліс восени. В. С. Соколов-Микитов

Красивий і сумний російський ліс в ранні осінні дні. Повільно кружляючи в повітрі, падають і падають з беріз легкі, невагомі жовті листя. Від дерева до дерева простяглися тонкі сріблясті нитки легкої павутини. Ще цвітуть пізні осінні квіти. Прозоре і чисте повітря. Прозора вода в лісових канавах і струмках. Кожен камінчик на дні видно. Тихо в … Читати далі

П’ятірки. Е. Ю. Шім

Вранці першого вересня ми з Петром і інші наші хлопці йшли в школу. Дід Матвій виглянув з хвіртки і покликав Петьку: – Ану, йди сюди. Бери подарунок! І простягнув кошик величезних яблук. Петька сказав дідові спасибі, а яблуками оделил всіх хлопців. Тільки хотів Петька відкусити шматочок, як раптом бачить, що на червоному яблучному боці стоїть … Читати далі

Казка про зникле літо

Колись дуже давно у одному маленькому королівстві зникло літо. Весь час там було прохолодно та сіро і ніхто не міг дати на те ради. Просто так сталося, що одного року після весни не настало літа. І тривало це дуже багато років. Птахи і метелики деякий час чекали на нього, але й вони не могли витримати … Читати далі

Літо. Олег Погинайко

Ось і літо прийшло. Тепле, веселе. Дружньо гудять бджоли, ніжно колишуться трави, колосяться на полях хліба. Саме у цю пору ліс жив небаченим життям. Велика лісова галявина, які ніби ще недавно була вкрита маленькою травичкою, квітувала. Яких тільки рослин на ній не було: ромашка, звіробій, полин, м’ята, дзвіночки, материнка, люцерна. Великий – великий килим нагадувала … Читати далі

Ласочка. Григір Тютюнник

Як сонце тільки-но червонило небо на сході, Арсен уже сидів у човні біля своєї верби і пильнував за вудками, В лісі бродив туман, підзолочений сонячним промінням, туркотіли припутні, вистукували дзьобами дятли, а іноді лунко тріщало галуззя і було чути: хро-хро… хря-хря… Арсен знав, що то вепри з виводками вепренят вертаються з нічного пасовиська у свої … Читати далі

Пасочка. Панас Мирний

Великоднього тижня забіліли всі хати, ніби вбрались у білі сорочки, лишень одна маленька хатка край села стояла як сиротина, без білої одежини… У тій хатці жила бідна вдовиця. Попала вона в тяжку слабість і більше жодної помочі не мала, окрім семилітнього сина. Семенко був дуже добрий синок: і слухняний, і тихий, і роботящий. Товариші любили його, … Читати далі

Великодня пригода. Л. Храплива

Засвітило сонечко ранком у віконечка. Поклала мама в кошик паску, писанки, ковбаску та покликала донечку — Параску: — Від себе і від Батька, і від мене занесеш Бабусі Свячене! І пішла Параска: в кошику ковбаска, писанки і паска. А дорогою дивуються горобчики: — Цвірінь! — що в Параски вишита запаска. Іде Параска, вийшла на горбок. … Читати далі

Легенда про крашанку

Сповнилися слова Ісуса Христа і старозавітних пророків. Ісус зранку третього дня по смерті воскрес із мертвих. Відхилився важкий камінь на могилі Ісуса, з могили засяяло ясне проміння, а над гробом здійнявся воскреслий Христос, осяяний світлом великим, з кривавими слідами ран на руках і ногах. За хвилину Ісус зник, а труна лишилася порожньою. Перелякані воїни побігли … Читати далі

Легенда про писанку

Минув уже третій день, як помер Христос на хресті. Уже третій день журиться його мати Марія — не їсть і не п’є нічого. Жінки приходили до неї, хотіли потішити її, просили, щоб вона з’їла щось. Але Марія і далі не говорила, й нічого не їла…  Однією з тих, хто часто приходив до Матері Божої, була бідна Ганя. У неділю вранці, коли всі раділи, що … Читати далі

Легенди про писанки. Українські легенди

Цікаві коротенькі легенди про писанки та про свято Великодня. Легенда про писанки Було це давно, дуже давно. Ще тоді, коли Ісуса Христа мали розіп’яти на хресті. Плакала, гірко плакала Мати Божа і не знала, як допомогти синові, що робити, щоб його врятувати. Аж ось що прийшло їй на гадку: принесе подарунок Пілатові. Нічого в неї … Читати далі

Найкраща писанка. Леонід Полтава (казка)

Збірник матеріалів про свято Великодня. Казочка Леоніда Полтави про писанку. Найкраща писанка. Леонід Полтава У сінях стояла велика миска із яєчками. – Нас усіх з’їдять люди,- басом сказало найбільше яєчко. – І це добре,- обізвалися інші,- люди матимуть із нас користь. – Але я все-таки найкраще з-поміж вас, бо я – найбільше! – не вгавало … Читати далі

Верба. Г. Смик. Про вербу як народний символ України

Верба слуха соловейка, Дивиться в криницю, – писав Тарас Шевченко. Верба… Ну що з неї візьмеш? Груші на ній не ростуть. І не тільки груші, а, як свідчить підтекст народного прислів’я, на ній взагалі ніякі плоди не ростуть. Одне слово – верба, та й годі. Але ж гляньте на неї ранньої весни, коли всі дерева … Читати далі

Великдень в Україні. Володимира Жуковецька (розповідь-легенда)

Як Христова віра поширилася вже на всі краї та народи, що населяють Європу, тоді Господь наш, Ісус Христос,сказав: – Піду я та подивлюся, як-то мої вірнії святкують пам’ятку Воскресіння. А перш за все хочу знати, як святкують його ті, що я їх найбільше любив,- людські діти. Перевтілився Ісус у дитину, ту саму, що був нею … Читати далі

Не я б’ю, верба б’є. За В. Скуратівським та В. Мициком

Одним з найбільших весняних свят нашого народу здавна вважається Великдень. За християнською легендою, іудейський народ з гілками фінікової пальми, що називається ще єрусалимською вербою, зустрічав Ісуса Христа за шість днів до його смерті. Тому шосту неділю Великого посту і названо Вербною, а Вербною суботою – день перед нею, коли освячують вербу. Після освячення верби, за … Читати далі

Ведмідь і сонце. Н. Сладков

Вірші на Букву А

Просочилася в барліг Вода – Медведю штани промочила. – Щоб ти, сльота, пересохла зовсім! – лаявся Ведмідь. – Ось я тебе зараз! Злякалася Вода, задзюркотіла тихим голосом: – Не я, Медику, винна. Сніг у всьому винен. Почав танути, воду пустив. А моя справа водяна – течу під ухил. – Ах, так це Сніг винен? Ось … Читати далі

Лелеченьки. Петро Швець

Юрко, сидячи на товстій гілляці старої шовковиці, дивиться на ши­рокі зелені луки, на сіру смугу асфальтової дороги, на сизі схили, за якими сховалося містечко. Але ось його погляд зупиняється на їжакуватому гнізді, що на хліву. Частина хліва вкрита толем, решта ж вистелена старезною, аж почор­нілою, соломою. Дід Клим наполя­гав увесь хлів укрити толем, баба вже … Читати далі

Сестра. Йон Друце. Оповідання

Як добре, коли в тебе є добра, любляча сестра. Оповідання про сестричку. Сестра. Йон Друце Не світить більше сонце на небі. Ні сонця, ні хмар, навіть здається, що й небесної блакиті немає більше над селом. Не співають пташки у садках. Нема ні пташок, ні пташиних гнізд, ні ягід, ні листя… Не усміхається більше сусідська хата, … Читати далі

Лялька. Дяченко Софія (оповідання для дітей)

Дуже повчальне оповідання для читання дітям. Оповідання українською мовою. Обговорювати тут є що: стосунки між дітьми, поведінку дівчаток, поведінку вчителя… Читайте, аналізуйте, робіть висновки.  Оповідання Дяченко Софії  – 15 років, Черкаська область (2018р). Лялька. Дяченко Софія Субота… Вероніка збирала речі для дитячого будинку. Її діти вже повиростали, то не викидати ж їх на смітник? Благодійністю … Читати далі

Повітряна доріжка. Н. В. Сладков

Цікаве оповідання про ондатру і повітряну доріжку під льодом. Прочитайте дітям. Повітряна доріжка. Н. В. Сладков Річка замерзла вночі. А ніби нічого і не змінилося: як була тихою і чорної, так і залишилася тихою і чорної. Навіть качки помилилися: з кряканням розбіглися під гірку, з ходу кинулися та так і покотилися по льоду на животах! … Читати далі

Шепіт снігів. І. Д. Полуянов

Падає сніг на бурі зарості таволги і зелений, з сизою просинью ялівець. Шелестить сніг, шарудить, ніби шепоче, стикаючись в уповільненому польоті з гілками дерев. Шелест у лісі. Шурхіт сніжинок. Зливається він в невгамовний шепіт, тихий і трохи сумний. Кожне дерево по-своєму зустрічає сніг. Запахнув хвою, як шуби, ялинки простягають назустріч сніжинкам кінчики важких волохатих лап. … Читати далі

Сонце, сонечко та соняшник. Ірина Прокопенко

Починався літній день. На листі дерев переливалися всіма барвами веселки крапельки роси. Співали птахи, тягнулися квіти до Сонця, а над нами басовито гудів Джміль: – Ж-ж-жарко… Йому і справді було жарко. –    Ж-ж-жорстоке Сонце, ж-ж-жорстоке. Почуло Сонце та й каже: – Кожен день я проміння на землю посилаю, щоб черешні скоріше дозрівали, щоб пташки співали, … Читати далі

Урок дружби. М.С.Пляцковський

Ілюстрації В. Сутєєва Жили два горобця: Чік і Чірик. Одного разу Чіку прийшла посилка від бабусі. Цілий ящик пшона. Але Чік про це ані слова не сказав своєму приятелеві. “Якщо я пшоно роздаватиму, то мені нічого не залишиться”, – подумав він. Так і склював всі зернятка сам. А коли ящик викидав, то кілька зерняток все … Читати далі

Пташки. Жарко Яків

Як мертво та сумно стає восени, коли пташки покинуть наші степи та гаї і полинуть від нас за море у далекий теплий край — у вирій. Не чути дзвінких їх чарівних пісень, бо найкращі співуни наші покинули свої оселі і подались за море, щоб там у теплому краї перебути тяжку негоду лютої зими. Щасливі!.. Вони … Читати далі

Мурашка і пшенична зернина. Леонардо да Вінчі (авторська притча)

Після жнив залишилася на полі пшенична зернина. З нетерпінням чекала вона дощу, щоб заритися в сиру землю до настання холодів. Мимо пробігала мурашка й помітила зернину. Зраділа знахідці, узяла на спину важку ношу й повільно поповзла до мурашника, щоб до вечора встигнути додому. –    Навіщо ти надриваєшся, покинь мене тут, – попросила пшенична зернина. –   … Читати далі

Притча про дружбу

Було собі два друзі. І дуже міцною була їхня дружба Якогось моменту друзі посперечались, і один з них дав ляпаса іншому. Останній, відчуваючи біль, але нічого не кажучи, написав на піску: «Сьогодні мій найкращий друг дав мені ляпаса». Вони продовжували йти, і знайшли оазу, в якій вони вирішили скупатися. Той, який отримав ляпаса, ледь не … Читати далі

Сніг і підсніжник. Легенда

Коли створив Бог траву, деяке зілля і квіти, то подарував їм різні-прерізні кольори. І пишалися вони, як пишається райдуга семибарвна. Вкінці створив сніг і сказав до нього: — А колір підшукай собі сам. Ти все на землі можеш з’їсти, то зумієш знайти собі якийсь одяг. І пішов сніг шукати собі колір. Приходить до трави і … Читати далі

Притча про двох вовків

Колись давно старий індіанець відкрив своєму онукові одну життєву істину. – Кожна людина постійно веде внутрішню боротьбу. Це відбувається тому, що в всередині нас живе два вовка – почав мудрий індіанець. – Як два вовка? – запитав маленький хлопчик, чиє безневинне обличчя світилося непідробною цікавістю. – Один з них є Злом! Це страх, гнів, заздрість, … Читати далі