Павлик прийшов до школи дуже стурбований. Дома він довго сидів над задачею й не міг розв’язати її. Тепер він прийшов до школи, щоб у когось списати задачу. Бо працювати сам Павлик не любив.
Прийшла Зіна. Вона добре вміла розв’язувати задачі. Павлик запитав у неї:
– Зіно, на скільки питань задача?
– На троє, – відповіла Зіна. – А хіба ти не
розв’язав?
– Не вийшла… Дай, Зіно, списати…
– Ой Павлику, чому ж ти сам не хочеш працювати? – запитала Зіна.
Вона дала йому свій зошит.
Павлик почав списувати. Списав одну дію, другу, перейшов до третьої. У третій дії помітив у Зіни помилку. Там, де треба було написати 23, Зіна написала 32.
У своєму зошиті Павлик написав правильно, а Зіні не сказав, що в неї помилка.
Учителька зібрала зошити для перевірки.
Наступного дня вона принесла зошити.
– У Павлика – п’ять, – сказала вчителька. – Молодець, Павлику, добре попрацював над задачею. А в тебе, Зіно, – чотири. Помилку допустила…
Зіна поблідла. Вона глянула на Павлика. Павлик почервонів і схилив голову над партою.