Цього світанку півень
Давно уже чекав:
Його синочок вперше
До сонця заспівав.
Не піє ще, як батько,
Та вміє вже синок
Задирливо горлати:
— Креку! Кукре! Крекок!
І правильній вимові
Старий малого вчить,
Він голосом повчальним
До хрипоти кричить.
А літо розкошує,
І малюки ростуть,
Цвірінькають
і нявкають,
Ґелґочуть і гудуть.
Ось цуцик псам
на радість —
Лише на лапки став —
Кота попереджає:
— Агов! Гав-гав!
Гав-гав!
Рожеве поросятко
На мамине «хрю-хрю»
Виляє
круглим хвостиком
І рохкає:
— Рю-рю.
Індик своїм хлоп’ятам
Під деревом в саду
Втовкмачує сердито:
— Балда! Балди! Балду!
Він крилами розводить
І тупає на них
За те, що індичата
Попискують:
— Бултих…
Так зранку і до ночі,
Навколо шум і гам…
До чого ж важко мова
Дається малюкам!