Зміст сторінки
Блискавка. Ігор Калинець
Живе собі королева
королева темряви
кортить їй зазирнути
у дзеркало
а темно
зблисне
на мить
світлом
зазирне
хто на світі найгарніший
ви ваша темність
відкаже дзеркало
похапцем
заспокоїться королева
на часину
сказано писана красуня
Веселка. Ігор Калинець
надягла веселка
стрічок стрічок
як у свято
взяла коромисло
і пішла до річки
дорогою перестрів її
князенко Соняшник
із золотим черевичком
в руці
поміряла веселка
якраз на ніжку
от вони й побралися
Грім. Ігор Калинець
були собі в парі
у чорній хмарі
грім і мара
мара тільки хмуриться
а грім
кулаком погрюкує
бідні їхні діточки
понасуплювалися
викотився грім
із хмари
хряснув дверима
та як гарикне
прощавайте
піду пррошаком
по землі
щастя питати
і загримів
по крем’яній дорозі
тільки його й чули
Дощик. Ігор Калинець
випив суховій
увесь нектар із квітки
заглянула бджілка в гості
нічим почастуватися
а в пана Дощу
ворота дощаті
пане Дощ
пане Дощ
вийдіть-но з хати
нема батька вдома
а я Дощик
ну то вийди ти
треба квітці помогти
а я ліпше
капусті за комір
ото сміху буде
Калюжа. Ігор Калинець
вона
як випале пташа
з гнізда
тремтячі крильця
посеред стежки присіла
на травинку роззирається
на синю квітку
і божу корівку на ній
невже того з хмари не видно
і що їй до того
аби жовте сонечко
не звалилося зі стебельця
навіть на мене
косо глянуло
чого ж бо в мене
босі ноги
не бійся
калюжо
оббіжу тебе довкола
разом зі співанкою
ой встань встань
подоляночко
здожени свого дощика
Хмара. Ігор Калинець
то не хмара
а дірява парасоля
сама змокла
ще й мене
до нитки
намочила
бачив я бачив
як несе вона
на плечах
малі хмарята
вони мені
ріжки виставляли
міни надимали
а від них
маленькі дощики
дитячі парасольки
гороб’ячі калабаньки
і веселки в росі