Казка Братів Грімм “Горщик каші”
«Горщик каші» — повчальна казка братів Грімм про справжнє диво, яке потребує відповідальності та уваги. Історія розповідає про бідну дівчинку, яка отримала в дарунок чарівний горщик, здатний нагодувати всю родину смачною кашею за допомогою простих магічних слів. Проте, коли магія опиняється в невмілих руках, звична страва перетворюється на випробування для всього міста. Це зворушлива розповідь про те, як важлива поміркованість, пам’ять про важливе та вміння вчасно зупинитися, щоб добро не обернулося хаосом.
Казка Братів Грімм “Горщик каші”
Була собі одна дівчинка. Пішла дівчинка в ліс по ягоди і зустріла там бабусю.
— Добридень, дівчинко! —сказала їй бабуся.— Дай мені ягід, будь ласка.
— На, бабусю, —каже дівчинка. Поїла бабуся ягід і сказала:
— Ти мені ягід дала, а я тобі теж щось подарую. Ось тобі горщик. Досить тобі тільки сказати:
— Раз, два, три,
Горщику, вари! —
і він почне варити смачну, солодку кашу. А скажеш йому:
— Раз, два, три,
Більше не вари! —
і він перестане варити.
— Спасибі, бабусю,— сказала дівчинка, взяла горщик і пішла додому, до матері.
Зраділа мати цьому горщику. Та й як не радіти! Без великих зусиль, без клопоту завжди на обід смачна, солодка каша готова.
Ось одного разу пішла дівчинка кудись із дому, а мати поставила горщик поперед себе і каже:
— Раз, два, три,
Горщику, вари!
Він і почав варити. Багато каші наварив. Мати вже наїлась, а горщик усе варить й варить кашу.
Як його зупиниш?
Треба було сказати:
— Раз, два, три,
Більше не вари! —
та мати якось забула ці слова, а дівчинки вдома не було. Горщик варить та й варить.
Уже вся кімната повна каші, уже й у прихожій каша, і на ґанку каша, а він усе варить та варить. Злякалась мати, побігла по дівчинку, та не пройти їй через дорогу — гаряча каша річкою тече.
Добре, що дівчинка недалечко від дому була. Побачила вона, що на вулиці робиться, і бігом побігла додому.
Насилу злізла на ґанок, відчинила двері і вигукнула:
— Раз, два, три,
Більше не вари!
І перестав горщик варити кашу.
А наварив він її стільки, що той, кому доводилось із села в місто їхати, повинен був собі в каші дорогу проїдати.
Тільки ніхто на це не скаржився: дуже вже була каша смачна і солодка.
Переклад на українську мову П.Конделя. Малюнки Воробйової І. Дитвидав, 1961.